dc-summit.info

история - политика - экономика

Четверг, 20 Июля 2017

Последнее обновление в09:39:25

Вы здесь: Разделы Интервью Енергобаланс України: більше складових — хороших і різних

Енергобаланс України: більше складових — хороших і різних

Михайло ГОНЧАР

Продовжуємо бесіди Володимира Канаша з експертом з проблем енергетичної безпеки, президентом Центру глобалістики “Стратегія ХХІ” Михайлом Гончаром.

- Попри усі наші нинішні негаразди в енергетичній галузі, спробуємо бодай трохи відсторонитися від них і поговорити про те, як і за рахунок чого збалансувати українську енергетику, аби убезпечити її в майбутньому від проявів непередбачуваних елементів.

- Ці питання постають перед будь-якою країною — хоч якою розвиненою вона на є. Якщо говорити про наше нинішнє становище, то нам потрібна оптимізація українського енергетичного “міксу”, тобто визначити формулу оптимального співвідношення, які види палива і в яких пропорціях у нашому енергобалансі. А нині маємо, звичайно, деформований енергобаланс з надмірно роздутою складовою газу, хоча ми бачимо, що за попередніми результатами 2009 року в наступному відбудеться корекція внаслідок суттєвого зменшення споживання газу. Але знов-таки це така корекція, яка здійснюється вимушено під тиском обставин.

- Певну роль тут відіграла економічна криза...

- І контракти з “Газпромом” змусили Україну різко скоротити споживання газу. Але це сталося не системно. Тобто наша інфраструктура споживання енергії (а точніше первинних енергоресурсів) лишається поки що незмінною і буде незбалансованою. І в цьому контексті Україна вже є аутсайдером з точки зору впровадження альтернативних джерел енергії. Варто порівняти Україну з деякими європейськими країнами, Там ще кілька років тому не було такої кількості вітроенергетичних установок (ВЕУ), як тепер. Подібні разючі зміни бачиш, наприклад, коли підлітаєш до Берліна. При цьому видно й невеликі вітроферми з трьома-чотрима ВЕУ, або великі комплекси з двох-трьох десятків установок.

- Але ж в Україні на початку 1990-х теж почали активно займатися ВЕУ...

- На жаль, цей процес не отримав розвитку. Хоча умов для цього в Україні вдосталь: це і гірські місця, степи, приморські зони.

- Парадокс в тому, що колись в тих місцях було безліч простих вітряків, які правили не просто за окрасу пейзажів, а сумарно являли собою суттєву енергетичну потугу.

- Шкода, але ми дедалі більше пасемо задніх у промисловій вітроенергетиці. І проблема полягає у використанні не лише вітроенергетики, але й, скажімо, геліоенергії, малих ГЕС на невеликих річках. Адже в нас цілі регіони можуть ефективно використовувати сонячну енергію упродовж півроку і довше.

- І держава тут просто самоусунулась.

- Тому, повертаючись до початку сьогоднішньої нащої розмови,  варто визначити той-таки оптимальний “енергомікс”. Натомість протягом тривалого часу маємо змагання різних лобістських груп з різних галузей енергетики з однією метою — вихопити якомога більший і ласий шматок з цього балансу енергоринку України. Погляньмо, скажімо, на ядерну енергетику: ядерники вважають, що слід більше споруджувати енергоблоків. А вугільники переконані, що варто й далі будувати шахти тощо. Хоча всюди слід просто переходити на нові технології, більш ощадливі й менш шкідливі для довкілля. Спостерігаючи, що коїться в нашому енергетичному секторі, я дійшов висновку, що будь-яка його модернізація та реорганізація практично не можлива виключно власними силами. Фінансових ресурсів нам бракує,  світова економічна криза в цьому плані ще більше нас відсунула. Відповідних технологій за поодинокими винятками ми теж не маємо. Нам бракує молодих висококваліфікованих кадрів, а фахівці старшого покоління вже виконали свою місію. Світовий технологічний поступ стрімко просувається далі. Успіх модернізації в широкому сенсі й реорганізації в енергетичному секторі залежатиме від того, чи будуть готові нові лідери України залучити нових європейських менеджерів і, власне, приставити їх до кожної відповідальної особи в системі енергетичного комплексу. Ці радники мають виконувати не лише дорадчу роботу, а їхні українські колеги приймав би це чи ні. Західні радники повинні значною мірою забезпечувати неухильність курсу на модернізацію.

- Але ж свого часу, з початку 1990-х років нам не бракувало західних радників. І їхній коефіцієнт корисної дії виявився не вищим за ккд паровозу.

- Звісно, іноземний радник — це не панацея для нашої економіки, і енергетичний сектор тут не є винятком. Водночас проблема ефективності використання інтелектуального потенціалу радників — це питання не до них, а до нас. Важливі не лише якісні поради, а те, наскільки ефективно ми їх використовуємо. Ось елементарна річ — один з базових постулатів економіки: бізнес має бути диверсифікований. Не можна постійно сидіти на одному виді бізнесу. Але ми майже за два десятиліття не засвоїли цього елементарного уроку, на якому функціонує вся ринкова економіка.  І ринки мають бути диверсифікованими. Так само диверсифікованими мають бути енергоресурси. А ми повсякчас наступаємо на одні й ті самі граблі.

- Нині ми дійшли до того етапу, коли в нас хоча б навчились вимовляти слово диверсифікація, а у 1990-ті роки воно було мало не лайливим.  Але днями на прес-конференції в агенції “Українські новини” Ви досить критично висловлювались на адресу російського “Газпрому” саме за його наміри диверсифікувати маршрути газогонів, вбачаючи в цьому тиск на Україну. Гадаю, в наступній бесіді варто нам було б  подискутувати, зокрема, навколо цієї проблеми.