dc-summit.info

история - политика - экономика

Понедельник, 23 Октября 2017

Последнее обновление в09:39:25

Вы здесь: Разделы Интервью Інтерв'ю з Олегом Соскиним, директором Інституту трансформації суспільства

Інтерв'ю з Олегом Соскиним, директором Інституту трансформації суспільства

Олег Соскин

Чи можливе повторення зимової газової кризи?

- Наведіть, будь ласка, деякі деталі нещодавно укладеної НАК “Нафтогаз України” та ВАТ “Газпром” додаткової угоди щодо купівлі-продажу природного газу в 2009-2019 роках.

- Цей документ був підписаний 24 листопада. Згідно з угодою, річна контрактна кількість газу на наступний рік визначається у розмірі 33,75 млрд. куб. м. При цьому мінімальне річне споживання становитиме 27 млрд. куб. м. І ще одна важлива деталь: “Газпром” не застосовуватиме штрафних санкцій за недобір газу поточного і наступного років, якщо буде витримано згадані межі.

- А після 2010 року?

- Далі про це доповнення не йшлося.

- Отже, позитивне, з першого погляду, враження від згаданої угоди одразу зникатиме?

- Як кажуть, сторони трохи завагітніли і процес трохи відсунувся в часі. Але ненадовго: все одно доведеться далі щось народжувати. Нагадаю, що за листопад-грудень 2009 року Україна має викупити в Росії 7,7 млрд. куб. м газу за ціною 208 доларів за тисячу кубометрів. А станом на 25 листопада отримано 3,2 млрд. куб. м газу. Тобто треба взяти ще 4,5 млрд. куб. м.

- А де ж узяти кошти для розрахунку?

- Елементарна арифметична операція свідчить, що це дорівнює понад 1,6 млрд. доларів. Зважте й на те, що в першому кварталі наступного року вартість газу становитиме вже 308 доларів за тисячу кубометрів.

- Певно, частково можна буде покрити збільшенням у 2010 році ставки за транзит російського газу територією України? Адже 2009 року ця ставка була на рівні 1,9 долара за 100 куб. м на 100 км транзиту, а на наступний рік вона складатиме 2,77 долара.

- Диявол, як кажуть, криється в деталях. Упродовж 2009 року “Нафтогаз України” жодного разу не розраховувася за російський газ повністю своїми грошима. Знову звертаємося до елементарної арифметики. 2009 року “Газпром” перерахував “Нафтогазу України” 2,115 млрд. дол. при розрахунку транзиту в обсязі 110 млрд. кубометрів газу. А за тисячу кубометрів прокачки територією України, виходячи з цьогорічної ціни транзиту, наш “Нафтогаз” мав отримати трохи більше 15 доларів. Втім, до кінця року територією України буде прокачано максимум 80 млрд. куб. м газу, і за це плата становитиме 1,2 млрд. дол., а не вже перераховані 2,115 млрд. Тоді з боку “Газпрому” виникають два варіанти пропозицій: або  оформити отой “зайвий” мільярд як кредит з відповідними відсотками, або на цю суму 2010 року буде прокачуватися газ за ціною 2009 року (тобто нижчою).

- Отже, на очікувані статки від підвищення ціни за транзит сподіватись не доводиться... І цим, здається, фінансові проблеми “Нафтогазу України” не вичерпуються?

- Аж ніяк! Йдеться про його зовнішні запозичення. Вони складають нині 1,6 млрд. дол., з яких 500 млн. припадають на технічний дефолт компанії 30 вересня цього року. І, наскільки відомо, відбулося розміщення єврооблігацій “Нафтогазу України” на Дублінській біржі на 1,6 млрд. терміном на  5  років, але не ясно, під який відсоток (причому щоквартально слід сплачувати ці відсотки) і який буде дисконт (тобто насправді обсяг отриманих коштів буде десь на 20% менше).  А гарантом забезпечення цих облігацій є уряд України.

- Тоді тут виникає низка запитань...

- Саме так. Чому ні президент Віктор Ющенко, ні Верховна Рада з В. Литвином, ані опозиція не спитали в Юлії Тимошенко (з подальшим розглядом цієї проблеми в парламенті): хто дав право прем'єр-міністру робити згадані зовнішні запозичення, де постанова Кабміну, на яких підставах в.о. обов'язків міністра фінансів Уманський підписав  цю угоду щодо запозичень і взагалі хто дав право фактично збільшувати державний борг на 1,6 млрд. доларів, при відсотках 10,5 а може, навіть більше і такому дисконті продажу облігацій. Відповіді на ці запитання немає. Отже, цілком можна стверджувати, що це ще одна бомба уповільненої дії. Щойно стане зрозуміло після 14 лютого наступного року, що Ю. Тимошенко не обрана президентом України, можна буде відкривати карну справу.

- Але ж, окрім зовнішньої заборгованості “Нафтогазу”, існує й внутрішня?

- 25 мільярдів гривень — такою є заборгованість НАК “Нафтогаз України” перед банками-резидентами України (ВАТ “Ощадбанк”, ЗАТ “Промінвестбанк”, “ЗАТ “Альфа-Банк”, ВАТ “Укрексімбанк”). При цьому до кінця  2009 року мають бути сплачені близько 22 мільярди грн., з яких 18,7 млрд. - це кредити державним банкам. Отже, фактично “Нафтогаз” не має грошей і, як ми говорили вище, не може розрахуватись навіть з Росією. Де ж йому взяти гроші для погашення внутрішньої заборгованості?!

- Що ж робити НАК “Нафтогазу”, який, по суті, нині є банкрутом?

- В цій ситуації наш прем'єр-міністр вдалася за участі свого російського колеги до наступного варіанту. Російський “Газпромбанк” має заплатити за листопад і грудень (для початку) за оті 7,7 млрд. кубометри газу, які Україна мала б заплатити до кінця року. Поки що нікому не відомо, на яких умовах все це робитиметься. Зауважимо для інформації: по-перше, “Газпромбанк” - потужна інституція (5-е місце за статутним капіталом серед банків країн Центральної та Східної Європи), по-друге, його акціонерами є, зокрема, ОАО “Газпром” (41,73%) та недержавний пенсійний фонд “Газфонд” (50% + 1 акція). Не випадково нині виникає думка про те, що Ю. Тимошенко готує передачу української газової труби  російському “Газпрому” через кредит, який вона хоче взяти  в “Газпромбанку”. Події можуть розвиватися вкрай негативно для всієї економіки нашої держави, і тому газова криза на кшталт минулорічної може стартувати з певним часовим зсувом — тобто після 17 січня 2010 року. Нині всі кошти, які отримує “Нафтогаз”, Ю. Тимошенко забирає до держбюджету, тобто йде фактичне пограбування всієї інфраструктури галузі.