dc-summit.info

история - политика - экономика

Понедельник, 15 Октября 2018

Последнее обновление в09:39:25

Вы здесь: Разделы Интервью Ціни й тарифи на газ не мають бути заручниками політичних процесів

Ціни й тарифи на газ не мають бути заручниками політичних процесів

Михайло ГОНЧАР

Продовжуємо публікацію серії бесід Володимира Канаша з президентом Центру глобалістики “Стратегія ХХІ” Михайлом ГОНЧАРОМ

- Попередню бесіду ми завершили тим, що в Україні реформування відбувається досить дивним чином: декларується (краще або гірше) зміст тієї чи іншої реформи, але жодним чином не  обумовлюються — в часі і просторі — етапи здійснення реформ. Енергетична сфера з цього погляду не є винятком.

- Саме так. Я знов-таки кажу: те, що відбувається всередині нашого енергетичного сектору, нагадує біг по колу.  У класичній фізиці формула обчислення роботи містить силу, помножену на відстань. Але  коли маємо безліч хаотичних, зигзагоподібних рухів, то  відстань виявляється досить незначною. Отже, й ефективна робота  була невеликою.   І в цьому плані дещо обнадійливим є той факт, що уряд України офіційно завершив переговорний процес щодо приєднання нашої держави до  договору про енергетичну співдружність. Цей договір передбачає, що Україна впродовж певного проміжку часу бере на себе зобов'язання адаптувати норми європейського законодавства і відповідно ввести їх у  свою нормативно-правову базу. В такий спосіб у нас будуть створені нові правила гри.

- Кого з ким?

- Учасників енергетичного ринку. Себто  для двох основних учасників — постачальника і споживача. Маю на увазі постачальника вже внутрішнього ринку. При цьому, звісно, зберігається зовнішньомонопольний постачальник. Якщо за 18 років цю проблему не вирішили, то навряд чи можна сподіватись на те, що протягом найближчих років її буде успішно розв'язано.

- Тобто слід приймати це як даність, як реальність на певний проміжок часу і прагнути шукати оптимальних варіантів?

- Поки що слід оптимізовувати внутрішній ринок. Підкреслюю — ринок. Оскільки те, що маємо нині, справжнім ринком назвати важко. І в цьому контексті згадані вище перспективи — це позитивний момент. Так само позитивним можна вважати приєднання України до  ініціативи забезпечення прозорості видобувних галузей — перш за все власного видобутку нафти і газу. Це повинно мати на меті показати, коли існує певна регламентація, що Україна  цілком готова діяти  і діятиме за стандартами, прийнятими у  провідних видобувних країнах, і що цей сектор видобутку нафти і газу стане зрозумілим і привабливим для потенційних інвесторів.

- Як внутрішніх, так і зовнішніх?

- Саме так. І звичайно, що цього року слід було би ліквідувати подвійні ціни на газ від зовнішнього постачальника і від власного (про це ми говорили у попередній бесіді). Але, на жаль, напередодні президентських виборів уряд не взяв на себе (і, звісно, вже не візьме) сміливості піти на непопулярні  кроки. І тут ми підходимо до до того, що надзвичайно важливо не лише забезпечити  нормальне правове поле, але й створити орган, який зможе виступати регулятором.

- Здається, такий орган в Україні наче існує?

- Маєте на увазі Національну комісію регулювання  електроенергетики (НКРЕ)? Вона й справді існує. Втім, на відміну від країн Європейського Союзу,  де функціонують незалежні від урядів регуляторні органи, НКРЕ незалежна лише формально, а фактично  залежна.  А наш уряд  завжди (особливо політики в уряді)  занурений у проблеми, дотичні до  чергових і позачергових виборів, і прагне уникати якихось  непопулярних кроків.  І нині політики, власне, стали заручниками  недалекоглядної  стратегії, яку й стратегією важко назвати, оскільки  зовсім непрораховані наслідки на більш-менш пристойну перспективу.  Саме тому нам конче потрібний незалежний регулятор на кшталт тих, які діють в країнах  Європейського Союзу. Тамтешні регулятори вирішують питання цін і тарифів, спираючись на відповідну методологію, яка погоджена з учасниками ринку за принципами консенсусу.  І не справа уряд вказувати , якими мають бути ціни й тарифи.

- І не допускати, аби вони ставились у залежність від перебігу політичних процесів?

- Звичайно. Згадаємо, як минулого літа Міжнародний валютний фонд  і група міжнародних фінансових інститутів настійливо рекомендували Україні підвищити ціни на газ на внутрішньому ринку і на газ власного видобутку, що дало б змогу Нафтогазу  збирати більшу виручку й успішніше розраховуватись з Газпромом,. Уряд, по суті,  через певні маніпуляції із залученням профспілок заблокував це непопулярне рішення. Уявімо, що це трапилось би в країн Європейського Союзу. Тоді вирішення проблеми перебувало би в компетенції регуляторного органу. У нас же все виглядає як виключно політичне, а не економічне рішення.  І в результаті нікому від цього особливої користі немає. З майже стовідсотковою впевненістю можна очікувати, що після виборів ціни на газ будуть підвищені.

- Про це свідчать і заяви керівників урядів України та Російської Федерації на зустрічі в Криму. Поки що ці заяви мають достатньо загальний характер, і остаточні висновки можна буде зробити лише після оприлюднення  документів.  Сподіваємося, що матимемо змогу це зробити під час наступної нашої бесіди.