dc-summit.info

история - политика - экономика

Пятница, 21 Июля 2017

Последнее обновление в09:39:25

Вы здесь: Разделы Интервью Інтерв'ю з Валентиною Семенюк-Самсоненко, головою Фонду державного майна 2005-2006 рр., народним депутатом України чотирьох скликань

Інтерв'ю з Валентиною Семенюк-Самсоненко, головою Фонду державного майна 2005-2006 рр., народним депутатом України чотирьох скликань

Валентина Семенюк-Самсоненко, голова Фонду державного майна 2005-2006 рр., народний депутат України чотирьох скликань

Наприкінці вересня В. П. Семенюк на політичному ток-шоу «Свобода слова»(канал ICTV) висловилась досить песимістично щодо приватизації Одеського припортового заводу. Після програми Валентина Петрівна зголосилась дати інтерв'ю для «Дискусійного клубу САМІТ» на тему, що стосувалася політичних телешоу, а про приватизацію ОПЗ ми домовились поговорити після проведення аукціону. Він цілком обґрунтовано зажив собі слави скандального, оскільки рекламувався урядом як чесний і прозорий, а завершився таємними перемовинами в дорадчій кімнаті, після яких наслідки аукціону було скасовано.

- Ви вже оцінили наслідки спроби приватизувати як згубні. Що перш за все Ви мали на увазі?

- Найбільше від цього страждатиме трудовий колектив заводу. Фактично він опинився у підвішеному стані. Коли компанія «Нортіма» одразу заявила, що оскаржуватиме рішення аукціонної комісії в суді, стало ясно: судова тяганина триватиме, а завод в цей період не зможе розраховувати на кредитування.

- І замість прибутків можна спрогнозувати суцільні збитки?

- Звичайно. Крім проблем з кредитуванням, кардинально постраждала реалізація продукції. Контракти (особливо міжнародні) зависнуть у повітрі. Після цього неминуче скорочуватиметься штат працюючих, зменшаться заробітки. І підприємство буде доводитися під банкрутство.

- Згадаймо, що якихось тиждень-два тому директор ОПЗ випромінював оптимізм. Невже він не відчував, чим все може закінчиться?

- Схоже, він відчував, що ОПЗ продадуть. Як менеджер він вправний. Просто його ставлять в такі умови, а найголовніше: він сподівався на те, що завод  продадуть і підуть інвестиції. Напевно, він від цього щось повинен був отримати – маю на увазі підтримку і збереження виробництва.

-  Уряд поширював інформацію про те, що  цього року ОПЗ став збитковим підприємством, оскільки зменшився експорт продукції. І тому ОПЗ слід продавати якомога скоріше. Хоча перед тим ОПЗ був флагманом хімічної галузі.

- Від нього багато в чому залежав розвиток хімічної промисловості не лише України, але й Росії. Важливою складовою ОПЗ є довжелезний аміакопровод. А за умови продажу заводу не випадковим був би сценарій поділу підприємства  на власне завод і перевалку...

- ...І утворення низки дочірніх підприємств...

- Саме так. А далі почали би банкрутувати інші підприємства (наприклад «Стірол»). А це означає, що сам завод підводився під банкрутство. І навіть сьогоднішні власники або підкорилися й перепродали його, або просто довели його до банкрутства. Отже, ситуація нині саме така.

- Давайте, бодай коротко, нагадаємо недавню стислу історію з ОПЗ.

Коли в серпні об'єкт виставили на приватизацію, Соціалістична партія і я як одна з її очільників зробили заяву, в якій звернулися до депутатів Верховної Ради, щоб в порядку контролю за дотриманням законодавства вони звернули  увагу на цей факт. Втім, ніхто (навіть спеціальна парламентська комісія, яку очолює член фракції комуністів Мармазов) навіть не поворухнулися. Порушення, які були вказані в заяві, є .  ідентичними тим, що мали місце при приватизації Криворіжсталі. І  кон'юнктура не аналізувалась, і попит не вивчали. І нині результат торгів підтверджує: оскільки були порушення при формуванні й під час підготовки до приватизації, то це спрацювало у визначенні ціни.

- Тепер уже посилаються на те, що позиція президента наче відлякувала потенційних учасників торгів...

- То все балачки . Якби підготовка йшла цілковито згідно із законом, то ми мали б зовсім іншу ситуацію. Згадайте: минулого року мені викручували руки з вимогою ставити ОПЗ на приватизацію, я наполягала на умові вивчити кон'юнктуру і для цього виставити  на продаж 5 відсотків акцій. Але мій план не був затверджений, бо всі розраховували на занижену ціну за приватизацію.Сьогодні  все повторилося. Оскільки я бачила, що в парламенті мене не підтримують, я звернулась до суду як фізична особа і як депутат Верховної Ради чотирьох скликань. Мою заяву прийняли 31 серпня. Після того я звернулася до  президента, до Ради безпеки і оборони, до Генеральної прокуратури для вживання заходів прокурорського реагування. Я вказала, що було порушено законодавство з приватизації при формуванні умов конкурсу, а головне – приватизація розпочалася на підставі писульки (інакше не можу сказати) прем'єр-міністра. Потім я отримала відповідь з РНБО, що контроль за Указами   президента здійснює його адміністрація. Виявляється, контролювати виконання рішень РНБО нікому не потрібно. Від Генеральної  прокуратури я отримала відповідь про те, що вони дали припис Кабінету міністрів, а також те, що вони стали ініціаторами Указу президента по зупиненню приватизації.

Рішення суду на мою користь відбулося, але воно не було доставлено виконавчою службою, просто його вкинули у поштову скриньку Фонду держмайна (а виявляється, контракт ФДМ з Укрпоштою був розірваний).

Отже, аукціон перетворився  на типове шоу для публіки, бо, коли на початку приватизації компанія «Нортіма» запитала у членів комісії, чи є якісь застереження, чи є указ президента або рішення суду (і на всі ці запитання почула беззастережне «ні»), стало ясно, що готувалися забрати завод за рішенням суду, причому з посиланням на європейське законодавство. Якщо наші суди не приймуть, то прийме європейський суд.

- Скажімо, Страсбурзький...

- Цілком можливо. Тобто, якщо чиновники припустились помилки, то хай несуть кримінальну відповідальність за законодавством України, а   на власність того, хто придбав цей об'єкт, це не поширюється. І буде те саме, що трапилось з «Луганськтепловозом». Тому я звернулася до Литвина, до всіх фракцій, до президента, до прем'єр-міністра (вони ж всі проти приватизації!): будь ласка, прийміть закон і Одеський припортовий завод включіть до переліку підприємств, заборонених до приватизації хоча б до того часу, поки не буде ухвалена нова програма  приватизації, не буде  прийнята нова нормативна база, не буде  розроблена галузева програма розвитку хімічної промисловості. Отже, чекаю відповідей на свої листи.

- Який термін можна спрогнозувати, поки все це триватиме?

- Все (або майже все) залежатиме від швидкості проходження справи в судах. Це може тривати навіть роками. Хоча зважаючи на зв'язки пана Коломойського, можна очікувати, що суди пройдуть дуже швидко. Рішення може бути ухвалене або тоді, коли не працюватиме парламент, або він буде на канікулах, або напередодні нових парламентських виборів, коли нинішнього очільника ФДМ візьмуть у список тієї чи іншої політичної сили за зроблену красиву аферу.

- А йому не шкода своєї досить високої професійної репутації?

- Депутатський мандат, певно, важить більше за будь-яку репутацію. Не треба бути великим пророком, щоби передбачити його появу в списках БЮТ. Адже тут треба було відбілити Юлію Володимирівну, показавши, що вона біла і пухнаста, тому що не продала ОПЗ. А подальші перипетії перекласти на суди. Згодом зможемо пересвідчитися у правильності мого прогнозу.

- Ваша ідея, на якій Ви наполягали й раніше у справах приватизацїї інших об'єктів, полягала в тому, що слід неодмінно на першому етапі запропонувати трудовому колективу придбати  певну кількість акцій підприємства.

- Це якраз і є норма, яка передбачає вивчення кон'юнктури і право приватизації трудовому колективу до того, як приймати остаточне рішення щодо продажу підприємства. А цього разу колектив було усунуто, так само як і громадяни України.

- А якою була і є позиція президента в цій історії?

- Спочатку було рішення Ради національної безпеки і оборони, далі – указ президента №200 від 16 березня 2008 року, яким заборонявся продаж ОПЗ. Потім почали посилатися на те, що Ющенко висловлювався за приватизацію. Але ж згаданий указ не був змінений чи відмінений. А подібні висловлювання можуть хіба що вплинути на склад учасників аукціону. Нагадаю, що в указі було зазначено, що до того часу, поки не буде ухвалена нова програма приватизації, нове законодавство з приватизації і не буде Кабінетом міністрів прийнята програма розвитку хімічної галузі, доти приватизація ОПЗ поведена бути не може. Програма приватизації прийнята лише в першому читанні, потім на закон було накладено вето, а потім закон не набрав достатньої кількості голосів  для подолання вето.

- А розмір стартової ціни? Хто його визначає?

- Я коли подавала до суду, вказувала, що не вивчена кон'юнктура ринку. І стартова ціна визначалась за номіналом: одна акція за 25  копійок. Трохи накрутили  і все. Ціну підприємства не врахували, як не враховували інтелектуальної власності, знаків, брендів заводу. Заважає стара законодавча база. Повертаюсь до вивчення  кон'юнктури ринку. Минулого року я зуміла виставити на продаж 5% акцій Укртелекому. Мені одразу почали забороняти це проводити судами. Між тими судами я встигла продати на біржі 0.78% акцій (при номінальній ціні 25 копійок) за 1,78 грн. Отже, за умов нормального підходу стартова  ціна ОПЗ мала бути 12,5 млрд. грн. Там самого лише металу на 5 млрд.! Саме тому я вжила для характеристики аукціону по ОПЗ поняття шоу. Як почали з брехні, з обману, так тим і закінчили.