dc-summit.info

история - политика - экономика

Понедельник, 20 Ноября 2017

Последнее обновление в09:39:25

Вы здесь: Разделы Интервью Інтерв’ю з народним депутатом України Юрієм Полунєєвим (БЮТ)

Інтерв’ю з народним депутатом України Юрієм Полунєєвим (БЮТ)

Народний депутат України Юрій Полунєєв (БЮТ)

Емісія без фанатизму

Пропонуємо Вашій увазі інтерв’ю з народним депутатом України Юрієм Полунєєвим (БЮТ).

Юрію Володимировичу, чи можна нарешті вже сказати, що світова фінансово-економічна криза минає?

З другої половини 2009 року провідні світові економіки демонструють ознаки піднесення економіки. Неабияку роль у відродженні світової економіки відіграли дві країни: Китай та Індія. Вони є найбільшими експортерами, споживачами природних ресурсів та світовими екологічними лідерами.

Економіка Китаю стала для всього світу справжнім сюрпризом. За прогнозами експертів, темпи зростання економіки Китаю у 2009 році мали скоротитися з 8 до 4%. Цього не відбулося. Щоправда, сьогодні перед китайськими управлінцями постала проблема стримування темпів кредитування, уникнення потенційних бульбашок на фондовому ринку та ін. Економіка США також почала подавати певні позитивні сигнали.

Наскільки виправдались оптимістичні заяви уряду про виконання бюджету під час кризи?

Гадаю, що коли уряд робив макроекономічні прогнози і складав під ці прогнози бюджет, ще не були відомі масштаби падіння економіки країни. На мою думку, яким би не був бюджет 2009-го року, він однаково був би бюджетом віртуальним. На момент початку кризи жодна інституція не могла сказати напевне, що буде зі світовою економікою і українською зокрема у поточному році. Складання бюджету напередодні кризи було гаданням на кавовій гущі.

Чи є ознаки виходу української економіки з кризи?

Коли стало зрозуміло, що Китай та США виходять із кризи, у світі зросла корпоративна довіра, а це позначилося на вітчизняній економіці. В Україні помітні певні позитивні моменти. Приміром, завдяки девальвації гривні вирівнявся торговельний баланс, зник величезний дефіцит бюджету у мінус 15 млрд грн, не відбулося ні суверенних, ні корпоративних дефолтів. Країна зуміла уникнути цих моментів.

Однак щоб зрозуміти, чи справді настав період виходу з кризи, треба придивитися до реального виробництва і банківського сектора. У реальному секторі на увагу заслуговують показники темпів продаж та товарообороту компаній, які працюють на внутрішній ринок і характеризують прибутковість. В умовах економії коштів перспективи продаж для підприємців є головним питанням. Для мене досить тривожним сигналом є заяви банкірів про відсутність попиту на кредити, що означає відсутність надійних позичальників та покупців.

У таких умовах бізнес намагається зберегти рівень прибутків за рахунок несплати податків, а під тиском девальвації гривні багато компаній можуть піти у тінь. Це свідчить про те, що у реальному секторі повороту на шлях виходу з кризи не відбулося.

У банківському секторі також назрівають дуже серйозні небезпеки. Вони пов’язані з тим, що кількість проблемних кредитів продовжує зростати! Це означає, що платоспроможність громадян падає. Згідно із законодавством, банки повинні формувати під ці проблемні кредити резерви за рахунок прибутку або капіталу. Зростання частки проблемних кредитів з’їдає капітал українських банків.

Які сфери у першу чергу постраждають внаслідок другої хвилі кризи в Україні?

На мій погляд, банківська сфера – це та площина, у якій ми житимемо протягом найближчих кількох місяців і де розгортатиметься серйозна боротьба проти кризових явищ.

Можливість другої хвилі кризи теоретично існує. Економічний світовий досвід фіксує випадки, коли країни виходили з кризи, а через рік знову впадали в економічну депресію. Чому? Тому що не були ліквідовані структурні проблеми. Необхідно консолідувати зусилля навколо банківської системи незважаючи на те, чи це друга хвиля кризи, чи продовження першої. Нині всі країни ведуть серйозну розмову про шляхи реформування фінансової системи, розробляють напрямки подолання проблем валютних ризиків, деривативів, кредитних ризиків… А ми, маючи хвору банківську систему, й досі не розпочали ні у парламенті, ні в уряді, ні серед експертів серйозного діалогу про те, як її вилікувати. Це дуже непокоїть.

Чи можна вирішити проблему банківських резервів за рахунок емісії?

Займатися емісією може лише одна інституція у державі – Національний банк. Якщо використовувати емісію без фанатизму, то вона може покращити ситуацію у банківській сфері і дати поштовх розвитку реального сектора економіки. На сьогодні емісія залишається актуальною, тому що проблема НБУ як кредитора останньої інстанції не зникла.

Якщо говорити про світовий досвід, то основний інструмент подолання кризи у всіх країнах був досить прозаїчним – друкування грошей. Їх друкували, їх продовжують друкувати і нині, заливаючи реальний сектор економіки грошима, – адже кошти необхідні для підтримки банківської системи і великих бізнес-структур.

Щоб відіграти свою роль у стимулюванні виходу з кризи бізнесового сектора Центральний банк США пішов на непопулярний крок і почав купувати цінні папери приватних корпорацій. Приватним корпораціям була надана пряма державна підтримка. Українським же підприємцям про це не можна навіть і мріяти. Насправді небезпека полягає не в тому, що НБУ почне друкувати гроші, щоб підтримати реальний сектор, а в тому, щоб вчасно зупинитись.

Яким чином вітчизняна банківська система може боротися з кризою ліквідності внаслідок відтоку депозитів, рейдерських атак, спровокованих конкретними ситуаціями?

Якщо у комерційного банку виникає проблема ліквідності, то він звертається до центрального банку. У свою чергу комерційний банк повинен продемонструвати, що його проблема ліквідності є кон’юнктурною та тимчасовою і він має рецепти відновлення своєї платоспроможності. Тільки за цієї умови НБУ може надати кредит рефінансування. Однак ці кошти не можуть бути зараховані до резерву. Рефінансування потрібне для вирішення поточних проблем та стабілізації ліквідності. На сьогодні Нацбанк роздав кредити рефінансування і повинен, по-перше, отримати їх назад, по-друге, отримати з них відсоток.

Не надавати кредити рефінансування комерційним банкам НБУ не може. Інше питання якість і прозорість політики рефінансування.

Політика рефінансування, яка проводилась до цього, була неефективною і непрозорою. Існують докази того, що велика кількість грошей внаслідок політики рефінансування опинилась на валютному ринку, була вивезена за кордон або осіла у кишенях приватних осіб. Мало місце відмивання грошей із системи.

Юрію Володимировичу, що допоможе уникнути таких явищ у подальшому?

Сьогодні ми бачимо певну стабілізацію економічної системи. Уряд чітко розуміє масштаби проблем, з якими зіткнулась Україна під час кризи. Маючи показник -14% ВВП, ми належимо до країн, де прояви кризи були найгіршими.

Сьогодні інструменти монетарної і курсової політики є інструментами зростання економіки. Між НБУ і урядом необхідно налагоджувати співпрацю, яка має базуватися на розумінні того, що уряд несе відповідальність за економічне зростання і розвиток ключових секторів. Помилковою є думка про те, що НБУ відповідає тільки за стабільність національної грошової одиниці.

Хто нестиме відповідальність у випадку погіршення фінансово-економічної ситуації у державі?

За великим рахунком, уряд робив усе, щоб вийти з кризи. Програми стимулювання економіки інших країн і наші антикризові програми в основному збігаються.

Уряд досить правомірно ставить питання про відповідальність НБУ у питанні стабілізації курсу гривні і оздоровленні банківської системи. На сьогодні НБУ не узгоджує ні з урядом, ні з парламентом питання, кому давати кредити, а кому ні. Жодна інша інституція не має такої повноти влади. НБУ захищений сьогодні від впливу влади. Основними функціями Нацбанку є контроль емісії та інфляції. Під час кризи НБУ слабко займався проблемами банківської сфери. Коли усі розслабились, Нацбанк не мав права відпочивати і припиняти моніторинг зростання зовнішнього заборгованості. Найкращим виходом із ситуації, яка склалась, може бути добровільна деполітизована співпраця між урядом та НБУ.

У разі припинення траншів з боку міжнародних фінансових організацій чи є шанси, що Україна впорається із кризовими явищами самостійно?

З першою хвилею кризи самостійно ми впоратися не змогли, тому не варто прогнозувати подолання кризових явищ самостійно і в майбутньому. Інша справа, що заходи, передбачені МВФ, поки що не вирішили багатьох проблем і не дали відповіді на багато запитань, приміром, що робити з проблемними та безнадійними кредитами тощо.

Чи можна розраховувати на рішення Великої двадцятки про надання Україні фінансової допомоги на полегшених умовах?

«Велика двадцятка» передала усі повноваження і кошти, призначені для допомоги найбільш постраждалим від кризи країнам, МВФ. Для стабілізації світової фінансової системи МВФ отримав від країн Великої двадцятки 500 млрд. у.о. Міжнародний Валютний Фонд уже передбачив інструменти спрощеного доступу до своїх ресурсів, але, на жаль, Україна не підпадає під ці критерії.

По-перше, ми розпочали співпрацю з МВФ ще до появи нових інструментів. По-друге, спрощений доступ передбачає відсутність спеціальних програм, узгодження параметрів економічної політики, моніторингу та міжнародних місій. Країна подає офіційне звернення до міжнародної фінансової організації з проханням про фінансову допомогу. У короткий термін збирається рада директорів, розглядає заявку і країна швидко отримує кошти. Такі схеми отримання коштів доступні тільки тим державам, які продемонстрували протягом досить тривалого часу виважену і стриману бюджетну політику. Це ті країни, де влада вміє контролювати видатки бюджету. Якщо влада допускає можливість дефіциту, то вона повинна продемонструвати можливість збалансувати державні фінанси.

Наскільки можливою є посткризова перспектива створення трикутника Росія-Україна-США, в основі якого були б не політичні відносини, а економічна конкурентоспроможність держави?

Дехто вважає цю ідею досить наївною… У майбутньому моду у світі визначатимуть технології, пов’язані з технологічними проривами, які можуть дати поштовх для розвитку світової економіки. Розвиток технологій збільшує зростання національної економіки приблизно на 5%. Роль окремих країн, які братимуть участь у розвитку технологій, їх адаптації або виробництві, буде визначальною. Ці держави-лідери визначатимуть світові тенденції. Тож для країн з перехідною економікою важливою є міжнародна співпраця.

Я гадаю, що конфігурація, побудована не на політиці, а чіткому прагматизмі, була б виграшною для нас. Україна могла б сконцентрувати свої людські та фінансові ресурси і за допомогою більш сильних гравців здійснити серйозний прорив. Я не виключаю, що нова влада колись прийде до формування реалістичної зовнішньополітичної доктрини, яка буде побудована не на коливаннях від США до Росії, а зможе прагматично об’єднати вигідні аспекти обох країн.

Яким чином вплине початок президентської компанії на економіку країни?

Президентська кампанія уже сьогодні викликає низку проблем, зокрема й у фінансовому плані. Протягом президентської кампанії значно менше іноземних інвесторів розглядають Україну як об’єкт інвестицій.

Окрім того, у період президентських перегонів існує багато інших ризиків – активна політизація економічних процесів, можливість дестабілізації ситуації у суспільстві, напруження у бюджетній сфері. Так що вплив найбезпосередніший. Отож готуймося.