dc-summit.info

история - политика - экономика

Пятница, 17 Ноября 2017

Последнее обновление в09:39:25

Вы здесь: Разделы Интервью Інтерв'ю з народним депутатом України Анатолієм Матвієнком (НУНС)

Інтерв'ю з народним депутатом України Анатолієм Матвієнком (НУНС)

Анатолії Матвієнко

Україна має вибрати собі середовище, де вона буде лідером

Інтерв'ю з народним депутатом України АНАТОЛІЄМ МАТВІЄНКОМ, головою Української республіканської  партії “Собор”, яка входить до фракції “Наша Україна — Народна Самооборона”.

Чи вважаєте Ви конституційну реформу 2004 року життєздатною?

На мою думку, ця реформа була запроваджена великою мірою для того, щоб суттєво послабити повноваження президента, тому що всі боялися приходу демократично обраного президента, Адже тоді ми жили в добу олігархічного корумпованого суспільства, і тоді важливо було визначити, як знайти захист від корупції та корупціонерів, які сиділи у Верховній Раді. І від самого президента Кучми. Дмухали на холодну воду — і зробили справді реальне безвладдя. І мені видається, що є потреба у розмежуванні повноважень між президентом і виконавчою владою,  створити можливість функціонувати місцевому самоврядуванню для того, щоб децентралізувати владу. Цього не зробили 2004 року і нині зробити це — нагальна вимога часу. Чи зможемо ми не погіршити Конституцію за умов нинішньої ситуації в парламенті? На превеликий жаль, позитивної відповіді на це запитання я не маю. Боюся, що брудні руки корупції, яка не лише продовжує існувати, а й зросла після 2004 року, можуть ще більше погіршити ситуацію.    

Ви за пропорційну, мажоритарну чи змішану систему виборів до парламенту?

Я за те, щоб політичні партії були головними суб'єктами організації і проведення виборів, але я за те, щоб на всеукраїнському рівні вони користувалися преференціями, а на обласному рівні має бути змішана система, а на решті інших рівнів — лише мажоритарна.

Ви за президентську, парламентсько-президентську чи парламентську Україну?

Я — за демократичну. На мою думку, будь-яка система влади, якщо вона буде ефективно працювати, може гарантувати демократію. Але за умов нинішньої відсутності справжніх політичних партій, наявності політичних холдингів і високого рівня корупції, за умов несталої демократії ми мусимо мати сильний парламент, сильного всенародно обраного президента і сильний уряд. Але при цьому потрібне чітке розмежування повноважень, що виключало б дублювання дій влади.  І мусить бути збережений механізм взаємодії, взаємоконтролю, а найголовніше — мусить бути відповідальність. І посадовець або ж відповідний орган повинен мати можливість для реалізації своїх повноважень. Нині ми цього не маємо: какофонія цілковита.   

Ви за однопалатний чи двопалатний парламент? Якщо за двопалатний, то якими Ви бачите функції кожної палати і за якими принципами вони обиратимуться?

Я до цього ставлюсь вкрай негативно. Гадаю, ця ідея — лише для того, аби в черговий раз об'єднати майбутнього президента з частиною парламенту і тиснути на іншу частину. Я вважаю, ми на маємо сьогодні для цього достатніх підстав. По-перше, регіональна політика має бути реалізована лише після того, як ми вирішимо проблему реального місцевого самоврядування. Аж потім маємо переходити на районний рівень. А якщо починати з регіонів, то ми стимулюватимемо сепаратизм.

Чи є оптимальним склад комітетів Верховної Ради (деякі з них мають типово ситуативний характер)?

Виникнення деяких комітетів — це політичне замовлення. Хоча, на мою думку, це не є архіважливим питанням. Маємо нині дуже багато зайвих комітетів. Їхня ліквідація вивільнить пристойні кошти. Але, зрозуміло, нинішня Верховна Рала цього вже не зробить.

Яким має бути прохідний відсоток для партій на виборах до Верховної Ради?

Гадаю, не варто піднімати цю планку.  Ми не маємо ідеологічних політичних партій. І політичні холдинги просто задушать демократію.

Чи Ви згадуєте (якщо знаєте взагалі) про забуту адміністративну реформу в Україні? Чи Вас влаштовує нинішній адміністративний поділ (області, райони), досить штучно запроваджений в радянські часи? Можливо, логічним і природним був би земельний поділ, з яким ішов на президентські вибори 1991 року В. Чорновіл?

Якщо говорити про адміністративну реформу загалом, то це досить ємка категорія. Йдеться про реформу всієї системи влади. Адміністративна реформа включає: трансформацію інститутів державної влади, реформу судової влади, інститутів місцевого самоврядування, реального народовладдя і, нарешті, територіальну реформу. Якщо гворити про останню. То вона справді назріла і повинна мати кілька етапів. Перший — реформа базового рівня. Ми нині маємо владу на базовому рівні, але відсутня територія юрисдикції.      

Чи варто мати в унітарній (за Конституцією) Україні Автономну Республіку Крим, для утворення якої не було жодних підстав?

Так сталося. Це було суто політичне рішення і нині вже немає можливості  повернутись назад. Обговорювати цю проблему зараз навряд чи доцільно. Варто лише не повторювати подібних помилок надалі.

Чи є перспектива у багатовекторності зовнішньої політики України?

Загалом зовнішня політика практично будь-якої країни є багатовекторною. Інша річ, що мають бути різні пріоритети. Гадаю, Україна має йти в Європу, і Росія повинна бути зацікавлена першою в цьому процесі. На жаль, Росія має іншу філософію, пов'язану з відновленням авторитарного режиму, не хоче випускати Україну за межі свого впливу. Але це — проблема Росії. Ми не маємо жити інтересами Росії, але не рахуватися з цим не можна. Наша зовнішня політика має вибудовуватися таким чином, щоб нам не заважали у нашому русі до Європи. 

Чи варто Україні постійно експериментувати зі вступом до численних міждержавних утворень на кшталт ГУАМ?

Україна має вибрати собі середовище, де вона буде лідером. І якщо вона може це реалізувати, то вже буде великою перспективою. Але треба робити подібні утворення діючими.  

Монументальна пропаганда у нас (незалежно від ідеологічного завантаження) здійснюється виключно за радянськими зразками. Чи Ви вважаєте такий марнотратний підхід припустимим на тлі постійних негараздів у соціальній сфері?

Маємо політику, яка віддзеркалює відповідне налаштування суспільства. Суспільство зіпсоване своєю психологією сприйняття. І тому коли ми нважуємося щось увічнити, то нам замало, скажімо, постаті дівчинки, як це сталося на меморіальному комплексі, присвяченому Голодомору, і додаємо ще чимало чогось іще. Але народ наш вихований на символах тоталітарного режиму і тому не сприймає лаконічного монументального мистецтва. І взагалі нам треба покінчити з політизацією культури. А у нас досі не минула мода на втягування популярних виконавців у політичні партії. Тим часом не варто забувати, що від рівня культури залежить рівень демократії.

Коли хтось декларує свій патріотизм, то він насправді є громадянином України чи просто працює українцем?

Патріотизм має бути внутрішнім стрижнем. І якщо людина декларує свій патріотизм, це викликає величезний сумнів у тому, що він є патріотом. Патріот — це той, хто пише вираз “Я — Українець” з великої літери. Але робити це треба не на трибуні й не не мітингу.

Чи Ви вважаєте реальним існування за сучасних засобів поширення інформації (які в найближчій перспективі докорінно зміняться) поняття “інформаційний простір України”? Чому у нас вперто не хочуть брати до уваги здоровий глузд, а ніяк не можуть забути про сумний (і провальний) радянський досвід боротьби з “чужою” інформацією?

Захищати свій інформаційний простір треба не силоміць за принципом “когось пускати, а когось — ні”. Маємо прагнути забезпечити адекватну присутність своєї складової.