dc-summit.info

история - политика - экономика

Четверг, 13 Декабря 2018

Последнее обновление в09:39:25

Вы здесь: Разделы Интервью Інтерв’ю з народним депутатом України Юрієм Сиротюком (фракція ВО «Свобода»)

Інтерв’ю з народним депутатом України Юрієм Сиротюком (фракція ВО «Свобода»)

Інтервю з народним депутатом України Юрієм Сиротюком (фракція ВО Свобода)

- Як Ви прокоментуєте історію із законом про охорону державного кордону?

- Закон був провалений, завдяки зусиллям двох путінських фракцій, які, звичайно, є відверто антиукраїнськими. Зухвалим було перш за все те, що не проголосували навіть за включення в порядок денний. Як після цього охороняти державний кордон?! Як зміцнювати безпеку України?! Та сама історія повторилася із законом про введення військового стану в державі. Знов-таки не включили до порядку денного!

- І що це означає?

- Це є відвертий саботаж і диверсія! І це є персональною відповідальністю тих, хто не голосував, за майбутні смерті українців – вояків і мирних жителів.

- І це – провина нашого парламенту?

- Не лише його. Президент не ввів своїм указом військовий стан, і, отже, на президентові також  буде провина за кожну смерть українців на Сході. Ми не голосуємо за перекриття кордону –і на кожному з нас також відповідальність за наступні смерті українців від рук терористів й окупантів. Все це удари в спину українській армії.

- А введення військового стану кардинально змінило би ситуацію?

- Законом про військовий стан, якщо його уважно прочитати, зокрема, статтю 16, військові зобов’язані захищати цивільних. А хто сьогодні захищає на Донбасі? Ніхто! Хто сьогодні забезпечує там охорону громадського порядку? Ніхто! Хто нині постачає воду на Донбас? Ніхто! Хто завозить їжу? Ніхто! Хто забезпечує доставку гуманітарних вантажів? Ніхто! Такої ситуації не було би в разі введення військового стану.

- А чому так?

- А нині всі бояться брати на себе відповідальність. На сьогоднішній день нема кому вести до перемоги і до миру. Наслідки можуть бути згубними. Нині можуть бути два варіанти: або виграна війна, або капітуляція. Але ж ніхто не уповноважував ні Президента, ані Верховну Раду фактично оголошувати капітуляцію. Українці готові боронити свою батьківщину, але Верховна Рада і Президент займають дивну позицію. Я був у Слов’янську. Там не ми оточили терористів, а навпаки, терористи оточили нас. Там щохвилини вони вбивають наших вояків на блок-постах. Сьогодні у Луганську в аеропорту знаходяться тіла наших бійців, зокрема, десантників, які загинули 14 червня. І ми їх вивезти звідти не можемо. Вони там без холодильників, складені на звичайних вантажівках. Саме тому парламент мав би менше говорити, а голосувати. Мені не зрозуміла позиція нашої Ради національної безпеки  і оборони. Наш відповідний парламентський комітет одностайно (за винятком комуніста Адама Мартинюка, справжнього агента Москви) проголосував за введення військового стану. Ба більше: всі військові різних рангів говорять про необхідність введення військового стану. А чого ще треба вичікувати? Може, треба ще десятки і сотні жертв?! Може, дочекатись, поки мільйон ворожих вояків підуть на Київ – і лише тоді оголосять військовий стан?!