dc-summit.info

история - политика - экономика

Пятница, 22 Июня 2018

Последнее обновление в09:39:25

Вы здесь: Разделы Интервью Інтерв'ю з народним депутатом України Іваном Зайцем (фракція НУ-НС)

Інтерв'ю з народним депутатом України Іваном Зайцем (фракція НУ-НС)

Інтервю з народним депутатом України Іваном Зайцем (фракція НУ-НС)

Новий виборчий закон – сигнал для згуртування опозиції

- Якими є Ваші прогнози щодо перспективи консолідації опозиційних сил, оскільки поки що лави опозиції зазнають втрат і саме з цих "втрат" формуються нові депутатські групи та позафракційні?

- В тому й полягає проблема...

- Певно, одна з найголовніших проблем...

- Саме так. Дається взнаки розпорошеність демократичних сил.

- Або тих, хто привласнив собі таке ймення...

- Гадаю, владний режим вживатиме всіх заходів, аби загадана консолідація не відбулася. І отака твердолоба політика нинішньої влади — і в питаннях функціонування судової системи, і в проблемі укладання угоди з Європейським Союзом — фактично спрямована на те, щоб вщент дотоптати опозицію. Це насправді провокує опозицію на дуже крайні, радикальні кроки. А це неминуче призведе до дальшого розпорошення опозиційних сил.

- Даруйте, але важко назвати подібну тактику твердолобою, оскільки схожі дії спостерігаються не лише у нас і не лише діючою владою. І опозиція має бути готовою до такого перебігу подій.

- Особливість поточного моменту полягає в тому, що в народі зріє дух незадоволення — і на це слід зважати. Якщо влада думає, що вона в такий спосіб придушує опозицію і провокує її на радикальні кроки, то вона помиляється: це підсилює вірогідність соціальних вибухів, а це вже може бути вироком для влади. На мою думку, сьогодні для консолідації патріотичних, національно-демократичних сил треба нині запустити механізми консолідації національної демократії.

- Але ж такий механізм запущений два десятиліття тому, але постійно дає промахи...

- Ми все ж таки будуємо національну державу, а її не можуть будувати якісь ліві сили, комуністи. Національна держава може будуватись лише на засадах національної демократії. І нам слід починати саме з цього.

- Починати лише нині?! А що ж робили впродовж двадцяти років?

- Маю на увазі, що нині в багатьох людей є розуміння того, що треба консолідуватись, аби протистояти діючому режиму. В розпорошеному вигляді цього не зробиш. І це не є проблемою виживання для певної когорти політиків, це — питання виживання самої держави. Заповненої українським національним духом. І таке розуміння починає проникати в коло українських політиків, але заважають особисті амбіції.

- В українській історії так було завжди і саме це було на заваді творення справжньої держави. Гадаєте, нинішні політики розумніші й далекоглядніші за предків? Розуміння, може, й є, але бракує реальних послідовних дій.

- Ну, не зовсім так Тривають переговори між Українською народною партією, "Нашою Україною", партією "За Україну", з Конгресом української інтелігенції і вже проглядаються певні ознаки порозуміння.

- Повернімося до Вашого бачення державницької позиції як такої, що виключає співпрацю з лівими силами. Втім, у Європі ліві представлені в парламентах і в урядах. Скажімо, діючий президент Італії Джорджо Наполітано раніше був членом Керівництва компартії. Не кажемо вже про соціалістів та соціал-демократів, які обстоюють інтереси мільйонів людей. Жодна демократична риторика (зокрема, й національно-демократична) не замінить людині її соціальної гідності.

- В нас і в них різна природа лівих партій. Візьмемо нашу компартію. Вона понині не сприйняла української держави як необхідності. Європейські ліві обстоюють національні інтереси цілої країни, плекають інтереси того народу, який став основою держави. В нас ліві — це п'ята колона. Слід відверто сказати: в Україні нині немає партії суто українського зразка на лівому краї.

- Можливо, в цьому є й вада українського нинішнього політикуму. Уявіть собі британський парламентаризм без лейбористів — з самими лише консерваторами...

- Наша компартія, хоч і ледве проходить до парламенту, все ж виконує підступну функцію формування більшості. Тому комуністи так само відповідають за те, що коїться нині в країні. І займаються чистісінькою демагогією, піддаючи нищівній критиці олігархів.

- Сьогодні на підході до Верховної Ради я побачив пікети "Фронту змін", які збирали підписи проти Януковича. Подібні акції влаштовують й інші опозиційні сили. Але на гаслі "проти" не досягнеш успіху.

- Справді, слід давати народу візію, відмінну від тієї, яку реалізує влада. Треба показати альтернативу для нації. Слід показати іншу природу відносин з народом, ніж та, що її демонструє нинішня влада. І головне не обмежуватися протестними акціями, а постійно працювати в такий спосіб у Верховній Раді, не займаючись дешевим популізмом, але постійно дбати при цьому про національні інтереси.

- Поки що спостерігаємо, як навіть пропозиції від опозиційних депутатів не збирають навіть усіх голосів від своїх, так би мовити, партійних побратимів.

- Ви виводите мене ще на одну проблему — проблему компромісів у середовищі патріотично-демократичних партій. Нині немає важливішого завдання, ніж розширити рамки такого компромісу.

- Найближчим часом (принаймні до 31 жовтня) має бути розглянутий новий виборчий законопроект. Отже, невдовзі практично стартує передвиборча кампанія. І опозиції слід терміново вирішувати проблеми консолідації зусиль. Тим-то й повернімося до того, з чого ми починали розмову. Ваші прогнози щодо зміцнення опозиційних лав.

- Згаданий закон має прискорити цей процес. Гадаю, закон буде своєрідним каталізатором для нас. Іншого виходу просто немає.