dc-summit.info

история - политика - экономика

Суббота, 25 Ноября 2017

Последнее обновление в09:39:25

Вы здесь: Разделы Интервью Інтерв'ю з народним депутатом України Геннадієм Задирком (депутатська група «Реформи заради майбутнього»)

Інтерв'ю з народним депутатом України Геннадієм Задирком (депутатська група «Реформи заради майбутнього»)

Інтерв'ю з народним депутатом України Геннадієм Задирком (депутатська група Реформи заради майбутнього)

Потрібний баланс підходів

- Вашу групу створено нещодавно. Наскільки, на Вашу думку, вона є життєздатною? Чи уникне процесів ерозії, які нині спостерігаються в деяких парламентських фракціях?

- Життєздатність нашої групи, яка функціонує на рівні фракції, ми доведемо своєю роботою. Очевидно, що ситуація, яка свого часу склалась у блоці Юлії Тимошенко (і яка там зберігається й досі), створила таку атмосферу, що люди, які мали свою точку зору, зазнавали утисків і зрештою мусили піти з фракції...

- Їх просто виключили...

- ... Саме так. Хотів би нагадати, що Ігор Рибаков і Володимир Каплієнко пішли з фракції ще тоді, коли Юлія Тимошенко була прем'єр-міністром. Свою позицію ми постійно доводили на засіданнях фракції. Пригадаймо, як на телеканалі ICTV у програмі “Свобода слова” журналісти запитали в Юлії Тимошенко стосовно того, що член фракції Задирко, керівник донецької обласної організації партії “Батьківщина”  свого часу критикував спроби лідерів БЮТ переробляти Конституцію у домовленості з Партією регіонів, то Юлія Володимирівна вдалася до такої риторики, яка згодом саме призвела до виключення з партії мене і Каплієнка. Ми, по суті, тоді стали ізгоями у фракції, хоча просто обстоювали свою принципову позицію, були незручні й пішли проти влади. Я хочу підкреслити: це сталося не тоді, коли Тимошенко програла президентські вибори. Повторюю: ми рік перебували в опозиції до лідерів БЮТ, коли Тимошенко очолювала уряд, і відверто висловлювали свої думки щодо певних питань. Ми приходили на засідання фракції, заступник її керівника зачиняв перед нами двері. Вважаю, що ми не маємо жодних зобов'язань перед Тимошенко, перед фракцією. Ба більше: ми наполягали, що дотримуємося програми “Український прорив”, і якщо вона була передвиборчою програмою, то мусимо її виконувати. Була певна кількість членів фракції, які не знайшли підтримки лідерів, і тому шукали якоїсь нової форми об'єднання. В такий спосіб утворилась нова депутатська група з правами фракції. Нині ми перебуваємо на марші, і, отже, є проблеми, але це об'єднання вже заявило про себе і сподіваюсь,, що доведемо свою життєздатність роботою в парламенті.

- Сама назва групи передбачає, що вже мусите мати свої напрацювання реформ і ставлення до тих реформ, які нині розглядаються Верховною Радою. Чи ваші уявлення про реформи співпадають з тими, які висуває більшість?

- Звичайно, маємо інші підходи до процесу реформування. Те, що нині, наприклад, прагнуть назвати пенсійною реформою, такою не є. Ми мусимо чітко розуміти, що яскрава обгортка не буде смачною лише завдяки яскравій обгортці. Реформувати пенсійне законодавство слід на всі сто відсотків. Але пенсійну систему не можна реформувати за рахунок простих громадян, за рахунок, вибачте, тупого підвищення пенсійного віку. Нині очевидно, що до формування Пенсійного фонду слід долучати кошти олігархічного капіталу. Я, як політик, що сповідує соціал-демократичні принципи європейського ґатунку (я — член партії “Народна влада”, яку очолює Йосип Вінський), чітко розумію, що певною мірою  реформа може зачепити звичайних людей. Але чому ця реформа планується лише за рахунок простих українців. Адже наші олігархи навіть за період економічної кризи суттєво збільшили свої статки. Слід сказати нашим мільярдерам: якщо ви використовуєте українські надра, треба ввести додатковий податок і нехай він іде у Пенсійний фонд. Можливо,  слід шукати й інші джерела, але не можна бачити вихід лише в обмеженні прав громадян. Маю інше бачення цієї проблематики. Це стосується і закону про землю, про ринок землі і взагалі про те, чи він взагалі має бути. Моє завдання як політика і як члена нашої депутатської групи — зробити все можливе, аби всі закони, які приймає парламент, і всі реформи мали би соціальне обличчя.

- Ваші міркування щодо пенсійної реформи мають рацію, але ж все одно, як свідчить досвід багатьох країн, не уникнути підвищення пенсійного віку. Інша річ — у який спосіб?

- Але в європейських країнах інша тривалість життя. У нас людина, яка має 80 років, вважається довгожителем. Для України немає іншого шляху, ніж легалізація тіньового бізнесу, ніж підвищення заробітної платні, з якої відраховуються внески у Пенсійний фонд. Інша річ — ця проблема потребує фахового вивчення, а не пошуку простих рішень. Неможливо нині поповнювати Пенсійний фонд, якщо суттєва частина заробітної платні приховується роботодавцями, які не зацікавлені у легалізації всіх виплат. Держава використовує невірні правила гри. Краще скоротити відсотки сплати у Пенсійний фонд за умови цілковитого виключення зарплат у конвертах. І ще: можливо, варто зробити як свого часу зробили в Австралії, де власників видобувних підприємств змусили платити з кожної тонни вугілля у Пенсійний фонд 1 долар, з тонни залізної руди — 5 доларів. Наша Конституція визначає, що власником надр є народ. Але в реальності все відбувається зовсім не так.

- Олігархи вважать, що вони теж народ...

- Слід кардинально змінити підходи. Уряд не має права все робити за рахунок людей. А у нас стрімко зростають, наприклад, комунальні тарифи. Прості рішення — підвищення цін на пальне, на газ тощо --  аморальні. Конче потрібний баланс підходів. За його відсутності не виключені соціальні катаклізми. Ми за те, щоб їх не було.