dc-summit.info

история - политика - экономика

Четверг, 14 Декабря 2017

Последнее обновление в09:39:25

Вы здесь: Разделы Интервью Інтерв'ю з народним депутатом України Олександром Голубом (фракція Компартія України)

Інтерв'ю з народним депутатом України Олександром Голубом (фракція Компартія України)

Олександр Голуб

- Нещодавно Ви репрезентували в сесійній залі проект постанови щодо відзначення 65-ої річниці входження Закарпаття до складу УРСР. І тоді мою (і, певно, не лише мою) увагу привернули два моменти під час обговорення проекту постанови. Депутат Михайло Косів від фракції НУ-НС раптом зажадав, аби парламент взяв до уваги не лише дату 65-річної давності, але й 1919 рік, коли в одному із закарпатських сіл відбулися збори, які проголосили приєднання регіону до УНР, а також про 1939 рік, коли в Хусті прихильники Августина Волошина проголосили Карпатську Україну.

- Перша подія була настільки малозначуща, що про неї годі й говорити. Що ж до другої, то наведу лише одну пісеньку, якої співали волошинські прихильники: “Нам поможе вуйко Гітлер і батько Волошин чехів воювати...” про це згадував у своїй книзі один з діячів ОУН Євген Стахів). Власне, в проекті постанови йшлося про реальне возз'єднання Закарпаття з Україною, про популярне нині поняття соборності, про яку правонаціоналістичні сили багато говорять, але, як свідчать історичні факти, попередники насправді діяли у зворотному напрямку. І, звичайно, реакція таких людей, як пан Косів, є цілковито прогнозованою.

- Вони просто заздалегідь запрограмовані на паплюження всього того, що асоціюється з радянською владою...

- ... Саме так. І Косів прагнув знаходити в проекті постанови якісь вади, аби його загальмувати, а потім завалити його прийняття. До речі, цей проект мав розглядатися раніше, але згадані сили відтягували його обговорення. Додам ще й таке. Закарпаття, яке тривалий час перебувало під владою різних країн і мало особливу історію, саме 65 років тому нарешті здобуло можливість рішуче змінити свою долю. Отже, за 65 років суттєво підняти економічний і загальнокультурний рівень.

- І це відзначив навіть представник опозиції Станіслав Аржевітін, який розлого говорив про великі здобутки Закарпаття саме в складі Радянської України, і це було незвично чути з вуст представника НУ-НС.

- Річ у тім, що Аржевітін сам походить з тих країв, і він чудово знав, що якби він не визнав цього, його б не зрозуміли земляки. І це відіграло роль в тому, що ця постанова набрала понад 300 голосів. Я б хотів тут відзначити, що Закарпаття має багатонаціональний і багатоконфесійний склад, а також високий рівень толерантності переважної частини населення. І тому там не дуже сприймають намагання політиків з сусідніх областей спробувати посіяти неспокій. І не в останню чергу на релігійному ґрунті.

- Принагідно хотів би поговорити й на теми міжцерковних відносин в Україні. Якою, на Вашу думку, є еволюція таких відносин з початку 1990-х років і дотепер?   

- Перспектива може бути прийнятною, якщо держава не втручатиметься в ці справи. Адже зрозуміло, що фактично розкол, який стався майже два десятиліття тому, був спровокований політиками. І створення так званого Київського патріархату було виконано на замовлення певних політичних сил. Він схожий більше на секту і займає радикальні позиції. Тобто йдеться саме про політичну структуру, яка прикривається церковною атрибутикою. Перспектив, як на мене, подібна структура не має.

- Як Ви вважаєте, чи може утворитися єдина помісна церква в Україні?

- Загалом ставити так питання не зовсім коректно. Нікому ж не спадає на думку серйозно говорити, скажімо, про створення єдиного помісного мусульманства або ж іудейства. Тим більше, що існує Українська православна церква, яка має всі ознаки помісної і визнана у світі. А виникнення якоїсь нової — це справа штучна, це — сторонній предмет.