dc-summit.info

история - политика - экономика

Вторник, 12 Декабря 2017

Последнее обновление в09:39:25

Вы здесь: Разделы Интервью Парламентські поминки чи прийдешні свята? Народний депутат Іван Заєць (фракція НУ-НС)

Парламентські поминки чи прийдешні свята? Народний депутат Іван Заєць (фракція НУ-НС)

Народний депутат Іван Заєць (фракція НУ-НС)

Невдовзі після сумнозвісної бійки в сесійній залі Верховної Ради України опозиційні парламентарі запалили поминальні свічки на своїх депутатських місцях. Ці та інші дотичні проблеми порушувалися в інтерв'ю, що їх дали “Дискусійному клубу САМІТ” депутати від різних політичних сил.

- Отже, чи живий український парламент, чи помирає? А загалом: чи був небіжчик?

- Можу напевно сказати, що справи кепські, тому що маємо правлячий режим, який є дуже лівим за своєю ментальністю, вкоріненою у радянську комуністичну практику щодо своїх методів (а вони,як відомо, були силові), коли діє не сила права, а право сили. Зрозуміло, що за рік, що минає, український парламентаризм багато що втратив. Ми втратили чимало демократичних процедур. Всі ці прийняті закони, які ухвалюються без обговорень, за скороченим порядком призводять до появи або суто лобістських законів, або дуже неякісного українського законодавства. Не було прийнято жодного законодавчого акту без порушень чинної Конституції України або парламентського регламенту. Тому слід відверто говорити, що за 2010 рік наш парламентаризм втратив дуже багато, зокрема, своє демократичне обличчя...

- ...Але в такому разі, коли так швидко зникає обличчя, варто говорити радше про демократичні парфуми, про демократичний макіяж?..

- Певною мірою, може, й так. Але йдеться ще й про втрату ефективності діяльності Верховної Ради, про її загальне послаблення, оскільки правлячі політичні сили погодилися діяти всупереч Конституції, починаючи від формування більшості з використанням “тушок” і завершуючи схваленням рішення Конституційного Суду про повернення до Конституції зразка 1996 року.

- Але ж рішення цього органу не можна оскаржувати?

- Ну, ми ж знаємо, під яким тиском КС приймав це рішення. І на всьому цьому тлі ми спостерігаємо, до певної міри, й послаблення опозиційних сил.

- ...Певно, в цьому полягає головна проблема...

- ... і це мене дуже тривожить. Лише та опозиція є сильною, яка здатна виробити дуже ефективні програми — альтернативні програмам влади. Лише та опозиція є сильною, яка здатна критикувати правлячий режим на достойному професійному рівні, використовуючи всі процедури. Я згадував різні неконституційні рішення парламенту, але ж ми не бачимо лавини подань до Конституційного Суду з боку опозиції. Все розпочинається й завершується гучними словесними дебатами.

- Впадає в око й ще одна обставина: коли при обговоренні багатьох законів представники меншості вносили свої пропозиції чи поправки, то вони набирали вкрай мало голосів — буквально лічені.

- Це демонструє безвідповідальність опозиції. Адже для громадянина, який віддавав голоси тій чи іншій політичній силі важливо бачити, що її пропозиції чи поправки — хай вони сьогодні й не набрали би більшості голосів, але зібрали пристойну їхню кількість — завтра або ж у найближчій перспективі все ж таки отримають схвалення. Тут є над чим працювати нашій опозиції. На сьогоднішній день проблема  консолідованої діяльності є чи не найважливішою. Але я би поставив питання ширше: по суті, нам слід нині створити нову сучасну опозицію...

- ...Зважаючи перш за все на наявний сумний досвід останніх місяців...

- Саме так. Адже так чи інакше впродовж останніх років і опозиція, і влада перебували, так би мовити, в одному просторі. Й опозиція творилася за образом і подобою самої влади. Тому слід докорінно все змінювати, починаючи від виключно індивідуального голосування і завершуючи дуже скоординованим наступом “по всіх фронтах”. Якщо опозиція хоче перемогти правлячий режим...

- ...якщо вона у повному складі справді цього прагне...

- ...то потрібна зовсім нова якість опозиції.

- Втім, ставити питання про перемогу над правлячим режимом — це повторювати заяложені загальні слова. Це не може бути самоціллю. Якби опозиція запропонувала не революцію, не повалення існуючого режиму, а чітко аргументовану програму — без дешевого популізму, а з чесно вимальованою позитивною програмою подолання кризових явищ, - тоді авторитет опозиції набув би сталого зростання.

- Саме тому я поставив би питання про створення опозиції нової якості, а для цього слід сформувати відмінне від владного політичне обличчя опозиції, починаючи від голосування картками і завершуючи ініціюванням дуже серйозних, суспільно значимих проектів. Слід буде й здійснити цілу систему організаційних заходів. На мою думку, дуже важливим для опозиції нині є не просто координація зусиль, об'єднання  в якусь одну політичну силу всіх патріотичних сил національної демократії.

- Ви вважаєте це досяжним найближчим часом? Адже, здається, нині деструктивний чинник у середовищі опозиції досяг свого максимуму?

- Сподіватимемось звести його до мінімуму.

- Ваші б слова — Богові у вуха. Чи Ви можете у переддень Нового Року знайти ще якусь шпаринку для оптимізму?

- Я бачу, як дедалі більше людей з опозиційного табору усвідомлюють критичність ситуації, а це означає, що зростає готовність поступитися своїм особистим чи вузькополітичним заради інтересів нації та держави. Наростає протестний потенціал в Україні. Очікуємо й більш критичного ставлення демократичного світу до всіх негативів нинішньої влади. І ідеологія того, що варто перечекати, навряд чи має перспективу.

- Навіть теперішній владний режим, як би Ви до нього не ставилися, зацікавлений у наявності сталої, не подрібненої опозиції. Саме це сприяє розвиткові країни й суспільства.

- Для нас якраз це є дуже небезпечним. В такому разі можемо вийти на двопартійну політичну систему.  Був час, коли Партія регіонів і БЮТ прагнули сконструювати схожу політичну систему.

- Але тоді не йшлося про існування двопартійної системи, а радше про створення коаліції більшості. Скажімо, у Німеччині нині у владній більшості перебувають дві досить відмінні за своїми соціальними   наголосами політичні сили. Інша річ, що подібна конструкція не гарантує тривалого існування такої коаліції.

- Наш етап державного розвитку не дає поки що підстав для наявності двопартійної системи на кшталт того, що існує в Сполучених Штатах.  У нас влада прагнутиме за усяку ціну створення для себе зручного опонента.

- І Ви не хотіли б такого варіанту, навіть коли він би сприяв поступу держави Україна?

- Я реально не бачу користі від подібного варіанту.