dc-summit.info

история - политика - экономика

Четверг, 24 Мая 2018

Последнее обновление в09:39:25

Вы здесь: Разделы Интервью Підсумки 2010 року та прогноз на 2011. Думка експертів. Андрій Кудряченко, директор Інституту європейських досліджень НАН України

Підсумки 2010 року та прогноз на 2011. Думка експертів. Андрій Кудряченко, директор Інституту європейських досліджень НАН України

Андрій Кудряченко, директор Інституту європейських досліджень НАН України

- Яка подія стала ключовою у 2010-му році?

Це і вибори, і зміна влади. Можливо, відновлення влади, незважаючи на «болісний» процес, або ж на «відхилення», з якими все відбувалось, але яких ми краще б не бачили і не відчували на собі. Зрештою, маємо те, що маємо, як казав наш перший президент. Однак, я поділяю ще думки про те, що за підсумками подій 2010 року  нас все таки визнала і Європа, і США. Це і думки про те, що ми підтримуємо ті заходи, що виконує режим Б. Обами. Що ж стосується Росії, то моя думка, як фахівця своєї справи, така, що ми маємо бути добрими сусідами, незважаючи на всі заклики попереднього президента. Це так само, як будувати собі маєток і боятися, що сусід щось підкине чи підпалить. Це не личить сучасній людині! Сьогодні потрібно знаходити порозуміння з оточуючими, виявляти взаємний інтерес, поступатися, коли це потрібно.

- Який же буде прогноз на 2011-й рік для України? Яким буде життєвий рівень українців?

Життя буде краще. Реформи запрацюють. Економіка покращиться. І, взагалі, влада покаже, що вона спроможна консолідувати більше ніж, скажімо, інколи сподіваються. Бо ми звикли, що наша влада не завжди на висоті. В. Янукович, все ж таки, каже, що ми повинні подолати бідність. Разом з тим, підвищити заробітні плати, пенсії основної маси населення. Скоротити відстань чи зменшити відсоток різниці між найбіднішими і найбагатшими, адже у нас, як у країні пострадянській, він найбільший – в середньому понад 40%. Візьмемо до прикладу Білорусію, вона вже давно «перескочила» рівень 1991 року. Взагалі, я поділяю думку оптимістів, все змінюється на краще. Ще б хотів зазначити, що не хотілося б бачити цих бійок у Парламенті. Це нагадує ситуацію повоєнної Західної Німеччини, коли у Бундестазі був свій поліцейський орган, що фактично приборкував «емоційних» політиків і виводив їх із зали геть. Якби наш спікер мав такі преваги або, хоча б, таку команду під боком, то кожен політик в залі знав, що його за таку поведінку виведуть за руки. Кожен би по-іншому дивився на такі справи.