dc-summit.info

история - политика - экономика

Понедельник, 20 Августа 2018

Последнее обновление в09:39:25

Вы здесь: Разделы Интервью Дещо про почуття сорому в українському парламенті (інтерв'ю з народними депутатами: Л.Григорович, Є.Царьковим, В. Барановим, Т.Чорноволом, І.Попеску)

Дещо про почуття сорому в українському парламенті (інтерв'ю з народними депутатами: Л.Григорович, Є.Царьковим, В. Барановим, Т.Чорноволом, І.Попеску)

Володимир Канаш
Лілія Григорович
Евгений Царьков
Валерий Баранов
Тарас Чорновіл
Іван Попеску

Відомою є істина шодо почуття гумору: воно або є, або його нема. Подібна історія з почуттям сорому. Тому, коли мені спало на думку спитати у наших народних депутатів: “Чи було Вам упродовж останньої сесії Верховної Ради соромно за щось або за когось і чи було щось, за що Вам не було соромно?”, я сподівався на змістовні відповіді. Оптимізму мені додавала стовідсоткова впевненість у тому, що з подібними запитаннями до народних обранців досі ніхто не звертався. Я обрав для своєї акції останній день роботи 6-ої сесії парламенту шостого скликання, коли перед кожним депутатом миттєво пролітають усі подробиці пекельної праці: так, твердять досвідчені люди, у хвильку смертельної небезпеки перед тобою калейдоскопічно миготить усе життя.

Аби експеримент мав виключну об'єктивність, опитати слід було представників усіх політичних сил, представлених у Верховній Раді (включно з позафракційними). На жаль, того дня фракція БЮТ у повному складі раптом пішла з приміщення парламенту, і, отже, в опитуванні представлена не була.

Першим запитанням всім співрозмовникам було те, яке виділено у вступі. А далі розмова точилась залежно від зацікавленості тієї чи іншої особи.

Лілія Григорович (фракція НУ-НС):

- У лютому-березні цього року наша фракція перебувала у стані цілковитої депресії. Це був дуже тяжкий період. Що ж до почуття сорому... Нам немає за що соромитися — ні перед собою, ні перед Україною. За відвідуванням засідань, за законодавчою роботою, за роботою в регіонах — наче все гаразд. Але ж наша команда програла. І тут виявляється, що згаданих компонентів замало. Мабуть, працювати треба було більше — всупереч всьому, впливати, не допускати деяких речей, які на сьогодні є очевидними.

- Але ж позитиви теж були?

- Звичайно. Згадати хоча б музей “Мистецький арсенал”... Відновлення Батурина...

- Облишимо зміст і вартість цих проектів. Але ж до законодавчої роботи вони навряд чи причетні.

- ... Визнання Голодомору геноцидом і багато інших речей. Але мені здається, все це — скоріше факультатив, те, що само собою розуміється. Найголовніше — це формування громадянського суспільства, розвиток середнього класу, втілення незворотніх реформ — ось цього ми не зробили.

- Будь ласка, детальніше — про вашу фракцію. Все ж таки вона є своєрідним конгломератом людей, відмінних не лише за приналежністю до різних партій, але й за переконаннями.

- Справді, нашу фракцію формувала не я як член президії “Нашої України”. Я з першого дня була невдоволена списком фракції. Нам не слід було брати політиків на зразок де-фюнесівської “людини-оркестру”. Вони перш за все думали про те, що партія дасть їм. А що для неньки-України можуть дати люди, які вчора голосували за Луценка, потім — за Тимошенко, а нині побігли до коаліції. Це є таким  відвертим політичним секонд-хендом, який дбає передовсім про користь для себе. Тому я невдоволена складом фракції з першого дня її існування та списком людей, що до неї увійшли.

- Дотичне запитання: а чи варто взагалі створювати блоки, до складу яких потрапляють нікому не відомі партійки?

- Справжніх партій дуже мало. Подивимось на європейське партійне будівництво. Ми нині маємо дві мега-партії — Партія регіонів і БЮТ. В Європі подібне не спостерігається. Там партії базуються на чіткій ідеології, на довірі людей, на структуризації суспільства. Чимось схожою на це була у певний час “Наша Україна”, яку очолював В'ячеслав Кириленко. Нині вона навряд чи має перспективу. Що є до блоків, то вони, безперечно, не потрібні.

- До речі, новий закон про місцеві вибори не передбачає участі блоків.

- Зайвий доказ безперспективності блоків.

Евгений Царьков (фракция Компартии Украины):

- Я привык свою деятельность во фракции анализировать постоянно, и, могу сказать однозначно, что стыдно мне за свои действия как депутата не было. Испытывал совершенно другое чувство, когда записывался на выступление по системе «Рада», но не раз оказывался в хвосте списка, и очередь до меня просто не доходила. Отчасти, это объясняется еще и тем, что в парламенте есть суперактивные депутаты, которым удается буквально заполонять «парламентский эфир». Если же говорить о нашей фракции, то я не припомню ни одного случая, когда наше голосование входило бы в противоречие с политическими установками КПУ. Например, недавно при голосовании за Бюджетный кодекс мы не побоялись заявить, что не будем голосовать вместе с коалицией, пока не примут нашу поправку. Мы никогда не голосуем так, чтобы это было угодно крупному бизнесу.

- Иными словами, в нынешних условиях легче найти понимание?

- Сейчас ситуация в Верховной Раде кардинально отличается от той, что была еще каких-нибудь полгода назад. Нет постоянной грызни, хотя некоторые силы пытаются дестабилизировать работу парламента. Властная вертикаль выстроена разумно и способствует конструктивному ходу работы. И потом: если Тимошенко была на 10% премьером и на 90% политиком, то у Азарова чисто политические решения напрочь отсутствуют. Он – человек прагматического склада и все выстраивает в интересах конкретных дел, хотя при этом он же является лидером партии. То же можно сказать, например, о министре внутренних дел Могилеве: если Луценко был чистой (или не очень) воды политик, то в действиях нынешнего министра политикой и не пахнет.

- А другие члены вашей фракции?

- Могу твердо сказать, что мы – единственная фракция, члены которой никоим образом не занимаются лоббированием каких-либо бизнес-интересов. В других фракциях таких незаангажированных людей надо еще хорошо поискать. Очень часто при рассмотрении законов видишь, как за красивым названием и эффектной аргументацией скрываются интересы влиятельных кланов. Особенно это касается перераспределения бюджетных средств. Увы, наших голосов пока не хватает, чтобы блокировать принятие подобных законов.

- Ваше отношение к перспективе блоков политических партий?

- Это на 100 процентов политические разработки. Иное дело – объединения политических партий вокруг общих взглядов на те или иные тенденции. Скажем, силы, исповедующие левые идеи, не объединяясь в политический блок, могут согласованно действовать во время выборов на местах. Это – вариант совместной деятельности, созвучный нынешней ситуации.

- Но ведь Партия регионов тоже была вначале блоком из 19 партий...

- Но она затем стала консолидированной партией с разветвленной региональной структурой, и сейчас о ее прежней «блоковости» вспоминают разве что политологи. Попробуйте сейчас спросить даже у журналистов, пишущих о политике, какие партии входят в Блок Юлии Тимошенко, и они назовут лишь партию «Батькивщина». На следующих выборах скорее всего вместо БЮТа будет фигурировать именно эта партия. Еще сложнее ситуация с НУ-НС: кто знает Европейскую партию? А таких там большинство. И избиратель их толком не знает. Часы блоков сочтены.

Валерий Баранов (фракция Блока Литвина):

- Стыдиться мне нечего. Другое дело, что складывались ситуации, когда я  был вынужден голосовать не так, как я считал, ибо таким было коллективное решение фракции. Во всем остальном я должен сказать, что очень доволен, скажем, работой комитета по жилищно-коммунальному хозяйству: там мы разработали (и приняли половину из них) достаточно много законопроектов, направленных на реформирование этой отрасли. Это то, чем я занимаюсь профессионально...

- К сожалению, законопроектов, разработанных со знанием дела не так уж много. И общество, по сути, не знает о них.

- В том-то и дело. У нас рассматривается немало законопроектов, имеющих второстепенное значение и нет порядка в реализации важных законов. Скажем, для реализации реформы  жилищно-коммунального хозяйства необходимо принять 30 законов, но их принимают в разное время с большими интервалами между ними. А тем временем с утра парламент принимает закон о собаках, а потом о летучих мышах, а позже – о распитии пива в неположенных местах. Серьезный изъян – отсутствие системного подхода в законотворческой деятельности. И мы вынуждены мириться с существующим положением. К сожалению, преодолеть это в кратчайшее время не получается.

- По Вашему мнению, следует ли ожидать конструктивной работы от нынешней оппозиции?

- Вся проблема современного украинского общества в его сознании. Будь оно другим, не согласились бы избиратели голосовать за того, кто накануне выборов одарит их гречневой кашей, подсолнечным маслом и шоколадкой. Сейчас для того, чтобы прийти к власти, необходимо, как правило, обмануть избирателя, а он, как говорил поэт, «обманываться рад».

- Каковы перспективы блоков партий?

- Блок Литвина, к которому я принадлежу, – это, в основном, Народная партия. Думаю, что в дальнейшем необходимо заниматься углубленным партийным строительством на местах. Конкретная партия с конкретной партийной программой – это понятно избирателю.

Тарас Чорновіл (позафракційний):

- Ця сесія особливої гордості не викликає. Спочатку, було суцільне  перетягування канату між попередніми президентом і прем'єром, а після  інаугурації нового опозиція демонстративно проігнорувала цю офіційну  церемонію. Можна по-різному ставитися до глави держави, але  поводитися подібним чином — це просто непристойно. Зокрема, у присутності численних зарубіжних гостей. Але не менш соромно нині, коли тупо намагаються нав'язати Верховній Раді абсолютно інші алгоритми думки і домоглися того, що завжди знаходиться слухняна група депутатів у певних комітетах, які просто тупо голосують, розуміючи, що ці рішення абсолютно беззмістовні. З-поза меж парламенту вказують, які поправки треба враховувати. Зважаючи на те, що в парламенті головним чином розумні люди, дурнів — мало. Але розумні розумно виконують вказівки. Це ганебно виглядає.

- Чи Ви вважаєте, що блоки партій як такі себе вже вичерпали?

- Я завжди був противником виборчих блоків. На мою думку, блоки можуть утворюватися за результатами виборів (не обов'язково це має бути коаліція), але об'єднувати має кілька політичних сил, які пройшли у Верховну Раду, І в межах коаліції або в межах опозиції можуть утворюватися певні блоки. Але виборчий блок створює певні передумови для утворення так званих іменних блоків, тобто формування навколо імені лідера і втрати ідеологічного процесу. Вважаю, що цілком вірно нині відмінили голосування за блоки на місцевих виборах. Втім, шкода, що до цих виборів лишилась обмаль часу.

Іван Попеску (фракція Партії регіонів):

- Працюючи в парламенті 3 1994 року, я знаю, що будь-яка законодавча ініціатива може пройти через парламент, а може не пройти. Інша річ, -- якщо ти наполягаєш на цьому. Я особисто завжди наполягав на тих пропозиціях, які я висував, на рівні парламенту, на рівні парламентського комітету, на рівні парламентськкої делегації Верховної Ради України в Раді Європи (я очолюю цю делегацію). За що мені не соромно, тобто які є позитиви? Те, що, нарешті, вперше з 2005 року у парламенті створено більшість, яка працює синхронно з урядом і президентом України. Звичайно, є деякі кадрові призначення через деякий час засвідчили, що слід зробити певні корективи. Але ми прийняли Бюджетний кодекс. І Податковий кодекс, хоч він і потребує уточнень і коректив, восени буде також прийнятий. Ухвалено і Закон про місцеві вибори, і, отже, ми матимемо принаймні півтора роки нормальної роботи для Верховної Ради й уряду у синхронній співпраці з президентом. Важливо, що відновлено добросусідські відносини з Російською Федерацією. Водночас підтримуємо нормальні відносини з Сполученими Штатами Америки. Досить потужно працюємо у європейському напрямі. Хочу нагадати, що важливі зовнішньополітичні напрями будуть по-справжньому наповнюватися конкретним змістом: зона вільної торгівлі, впровадження безвізового режиму, договір з Росією щодо демаркації кордону. Водночас ідуть напрацювання щодо підписання угоди про асоціацію з Європейським Союзом.

Важливо те, що ми встигнемо вперше за тривалий період у нормальному  режимі прийняти бюджет на наступний рік

- З нагоди 60-річчя президента В. Януковича Київ відвідав президент Грузії  М. Саакашвілі. Зважаючи на те, що російсько-грузинські  відносини переживають нині далеко не кращі часи, якою буде роль  України в цій проблемі?

- Позиція зовішньополітичного відомства попереднього уряду полягала в тому, що Україна, по суті, стала на бік однієї сторони в цьому конфлікті, замість того, що б бути посередником. Мусимо вести справи таким чином, щоб, виконуючи таку місію (звісно, в разі, якщо сторони на це погодяться), не зашкодити відносинам як з Росією, так і з Грузією.

- Зрозуміло, кожна політична сила відповідає за свої вчинки. Але чи  не виникало у Вас і Ваших колег з Партії регіонів, інших членів коаліції почуття сорому за вихватки представників опозиції (ігнорування церемонії інаугурації, скандал із використанням димових шашок у сесійній залі, блокування трибуни тощо)?

- Все це свідчить лише про відсутність у наших опонентів елементарної  політичної культури і про те, що вони не були готові до поразки. Втім, ситуація повільно, але змінюється на краще: по деяких позиціях і по деяких законопроектах ми знаходимо спільну мову з певними представниками опозиції. І те, що, скажімо, остаточний розгляд законопроектів про Податковий кодекс та про Всеукраїнський референдум перенесено на вересень, свідчить про пошук розумних компромісів, без яких неможливий конструктивний законотворчий процес. Гадаю, що цьому сприятимуть і місцеві вибори, де, сподіваємося, не буде жорсткого політичного протистояння, яке ми спостерігали на президентських виборах. Там візьме гору здоровий глузд та інтереси конкретної громади.

- І наостанок — про українсько-румунські відносини, в яких останнім  часом виникло напруження.

- У нас при владі були помаранчеві, а Румунії приблизно те саме нині. А в  опозиції — ті, що були при владі раніше, і тоді українсько-румунські відносини були набагато кращими, ніж зараз. Але мушу одразу зауважити: на місцевому, регіональному рівнях напруження майже немає. Ось нещодавно румунська сторона надала допомогу буковинським районам, що постраждали від повені. Постійно підтримуються плідні контакти в культурній сфері і в царині бізнесу, який не хоче бути залежним від скороминущої політики. Нормально йде робота з транскордонної співпраці. Проблемні питання існують лише на високому політичному рівні. І виникають подібні проблеми часто перед виборами, аби  відволікати увагу людей від справжніх соціальних проблем. Нагадаю  принципову позицію Партії регіонів у зовнішньополітичній сфері: у нас немає ворогів, а всі наші сусіди — це стратегічні партнери. У будь-якому випадку ми можемо знайти більше точок дотику і вирішувати проблеми на зустрічних взаємовигідних курсах.