dc-summit.info

история - политика - экономика

Суббота, 21 Октября 2017

Последнее обновление в09:39:25

Вы здесь: Проекты Україна - Румунія - Молдова Громадянське суспільство Молдови як чинник внутрішньополітичної стабільності

Громадянське суспільство Молдови як чинник внутрішньополітичної стабільності

Опалько Юрій

Процес демократичної трансформації Молдови, як можливо ніякої іншої пострадянської країни, надзвичайно ускладнений цілою низкою геополітичних та внутрішньополітичних суперечностей. Це, перш за все, неврегульованість проблеми Придністров’я, через яку зберігається фактичний розкол країни та дислокація на її території іноземних військ (14 армії ЗС РФ), що спонукає владу до постійних зусиль із її реінтеграції. По-друге, більш ніж суттєвий різновекторний вплив на ситуацію в країні зовнішніх акторів – Румунії, Російської Федерації, України та Європейського Союзу. По-третє, тривала внутрішньополітична нестабільність, через відсутність ефективної системи державної влади та не сформованість певних її інститутів (досить згадати невдалі спроби обрання президента). Вона, до того ж підсилюється постійним протистоянням між «правими» та «лівими», «прорумунськими» та «проросійськими» силами; незавершеним переформатуванням партійної системи; відсутністю серед політичних партій явних лідерів; нестійкістю партійних коаліцій. Все це накладається на невирішеність нагальних соціально-економічних проблем, які найбільш яскраво характеризуються одним із найнижчих у Європі рівнем життя та тотальним зубожінням широких верств населення.

У таких складних умовах особливої ваги набирає стабілізуючий потенціал громадянського суспільства, як основи для творення політичної нації, пом’якшення найгостріших суперечностей, гармонізації інтересів та гарантування миру і злагоди. Однак, громадянське суспільство Молдови, у свою чергу, теж знаходиться всього лише на початковій стадії свого формування і для нього є типовими такі ж «хвороби росту», як і для більшості інших пострадянських країн та, зокрема, України. Організації громадянського суспільства (ОГС) Молдови ще не мають законодавчого забезпечення, яке повністю відповідало би європейським стандартам; вони, у своїй більшості, не користуються достатньо масовою підтримкою населення; відчувають на собі недостатнє фінансування, через що дуже часто цілком залежать від закордонних донорів. Значна частина ОГС працює за «зовнішнім замовленням», що особливо чітко простежується у діяльності  радикально налаштованих прорумунських та проросійських організацій.

Водночас, у формуванні  громадянського суспільства Молдови є певні безсумнівні здобутки. Конституцією та законодавством країни гарантовані право на об’єднання та інші демократичні права і свободи необхідні для функціонування об’єднань громадян. Особливе значення має те, що в офіційних документах зафіксовано зобов’язання держави проводити політику сприяння  розвитку громадянського суспільства.

Враховуючи поліетнічний характер молдавського суспільства, одним із найважливіших серед таких документів є, зокрема, Концепція державної національної політики Республіки Молдова, проект якої у 2003 р. пройшов експертизу в Раді Європи, одержав позитивну оцінку експертів Венеціанської комісії, був внесений на розгляд парламенту та ухвалений того ж року після широкого обговорення.   Базуючись на нормах Конституції країни, ключове положення Концепції визначає серед іншого, що „Молдовани – державоутворююча нація – разом з представниками інших етносів: українцями, росіянами, гагаузами, болгарами, євреями, румунами, білорусами, циганами (ромами), поляками та іншими – складають народ Молдови, для якого Республіка Молдова є спільною Батьківщиною”.

У вказаній Концепції закладена основа для творення єдиної політичної нації та громадянського суспільства, оскільки вона являє собою „сукупність принципів, пріоритетних цілей і завдань з інтеграції та консолідації єдиного полікультурного і багатомовного народу Республіки Молдова шляхом приведення загальнонаціональних інтересів у відповідність з інтересами всіх етнічних і мовних спільнот країни”. Характерно, що в преамбулі Концепції підкреслюється, що вона „…є базовим документом для органів публічної влади при проведенні соціально-економічної і культурної політики в галузі розвитку і зміцнення незалежності й суверенітету країни, консолідації багатоетнічного народу Республіки Молдова. Цими ж принципами повинні керуватися державні органи країни, підтримуючи зусилля з побудови громадянського суспільства”.

Цікаво, що одразу після схвалення Концепції, її негативно оцінили саме представники політичних партій і громадських організацій уніоністського спрямування, які на той час підтримували виборчий блок „Мoldova democraticа”. Більше того, їх представники публічно заявляли, що мають намір усіляко перешкоджати реалізації положень Концепції.

Однак, попри всі електоральні та політичні пертурбації які відбулися з того часу, молдавське суспільство на сьогоднішній день, більше ніж будь-коли раніше, готове до загальнонаціонального діалогу. І значну роль в цьому відіграють саме ОГС. Особливо помітна вона у зусиллях навколо урегулювання однієї із найскладніших проблем – проблеми Придністров’я.   

Так, ще у 2009 р. Спеціальний представник Європейського Союзу для Молдови Кальман Міжей прогнозував «деякі зміни в процесі придністровського врегулювання після виборів у Молдові незалежно від результатів голосування». Наголошуючи на тому, що ЄС використовує дуже прозорі принципи врегулювання придністровського конфлікту – це співпраця з усіма партнерами в рамках переговорного процесу «5+2» (ОБСЄ, РФ, Україна, Республіка Молдова, Придністровська Молдавська Республіка та ЄС і США), він підкреслив необхідність проводити якнайбільше різних консультацій у різних форматах. Адже, саме це має бути найважливішими кроками для нарощування довіри між правобережною й лівобережною Молдовою.

Особливу увагу він звернув на необхідність більш широкого залучення структур громадянського суспільства до процесів придністровського врегулювання й демократизації регіону: «Громадянське суспільство є носієм дуже багатьох цінних ідей, які можуть вплинути, а багато які з них уже впливають на процеси, політику України в контексті придністровської проблеми. Думаю, у незалежних експертів — представників громадських організацій — можна багато чого навчитися. Вони завжди мають свіжий погляд на проблему, що для мене дуже корисно. …Для нас цінна думка представників громадянського суспільства лівобережної й правобережної Молдови, …необхідно, щоб ці зустрічі відбувалися набагато частіше, а число учасників збільшувалося, щоб у такий спосіб підтримати реальну інтеграцію. Те, що політики в рамках зустрічей і консультацій з придністровського врегулювання доходять згоди — це важливо, але, з другого боку, не менш важливо, щоб люди могли спілкуватися й на рівні громадських організацій».

На саміті ОБСЄ, який відбувся в Астані 1-2 грудня 2010 р., вже після останніх виборів у Молдові, при обговоренні ситуації з урегулюванням проблеми Придністров’я, знову була підкреслена роль громадянського суспільства у цьому процесі.

Так, коментуючи результати виборів у Молдові, Спеціальний представник Європейського Союзу для Молдови, зокрема, заявив: «Я не очікую, щоб громадянське суспільство агітувало на користь якої-небудь політичної сили. Вони відіграли важливу роль у пробудженні громадянської активності та адекватно проводили моніторинг різних аспектів виборів… У молодій та вразливій демократії, якою є Молдова, громадянське суспільство несе величезну частку відповідальності у здійсненні громадянського контролю над елітами. …Чим менше вони слідують інтересам певної партії, тим краще вони можуть виконати свою роль будівничих інститутів влади, нести зміни за рахунок плюралізму, демократії, дотримання прав людини та її гідності, впливати на конкурентоздатність, сильну ринкову економіку». У зв’язку з цим, було також звернуто увагу на важливість відповідальності донорів НУО, особливо іноземних. Адже вони також повинні зберігати безпристрасність та опікуватися інституціональним розвитком країни.

Значний потенціал позитивного впливу на стабілізацію внутрішньополітичної ситуації в Молдові має українське громадянське суспільство. Він реалізується двома шляхами.

Перший шлях – це захист безпосередньо на території Молдови прав української національної меншини та підтримка її громадських організацій. Адже забезпечення інтересів найчисельнішої меншини в Республіці Молдова, (за даними останнього перепису населення, у 2004 р. українців налічувалося 282,4 тис. або 8,4% населення, а в Придністровському регіоні РМ - 178,2 тис. або 28,8% населення), є постійним завданням української зовнішньої політики. Сприятливу роль у цьому має відіграти Угода між Україною і Республікою Молдова про співробітництво у забезпеченні прав осіб, які належать до національних меншин (підписана 17.12.2009 р. в м. Кишинів, ратифікована Верховною Радою України 05.10.2010 р.). Угодою передбачено, що сторони здійснюватимуть співробітництво на основі рівності, взаємності та врахування інтересів обох держав у забезпеченні прав вільного розвитку національних меншин, які проживають на їхніх територіях. Практичному впровадженню запланованих завдань має сприяти Змішана міжурядова українсько-молдовська комісія з питань забезпечення прав національних меншин.

Другий шлях полягає у зміцненні безпосередніх контактів та розширення взаємовигідної співпраці у різних галузях безпосередньо між ОГС України та Молдови у рамках як двосторонніх, так і багатосторонніх міжнародних проектів.

Найбільш показовим у цьому плані прикладом є розгортання у поточному році діяльності «Робочої групи громадянського суспільства Україна-Молдова». Група є політичною платформою покликаною сприяти залученню українського громадянського суспільства у співпраці з молдавськими громадськими організаціями до процесів європейської інтеграції в обох країнах. Пріоритетні сфери діяльності Робочої групи - це економічна трансформація, державне будівництво, реформи державного управління. Членами Робочої Групи є три провідних українських аналітичних центра: Міжнародний центр перспективних досліджень, Інститут демократії імені Пилипа Орлика та Інституту Євро-Атлантичного співробітництва. Починаючи з березня 2010 року експерти Робочої групи відвідали Молдову та провели серію глибинних інтерв'ю з представниками теперішнього та попереднього уряду, а також з експертами з державної політики, які залучені до євроінтеграційних процесів Республіки Молдова. Підсумками цієї роботи стали три аналітичні доповіді і рекомендації для урядів Молдови, України та міжнародного співтовариства. Перша із них -  "Економічні реформи в Молдові: уникнути української пастки" – була оприлюднена 15 вересня 2010 р. у Києві. Її головним висновком є те, що подальша євроінтеграція повинна стати шляхом до реформ: наближення до ЄС потребує широкої дерегуляції; реорганізація державного управління за стандартами ЄС дасть змогу керівництву Молдови ефективно працювати в демократичному середовищі та розбудовувати інституційну спроможність, необхідну для проведення реформ.

Не менш цікавим досвідом співпраці на рівні громадянського суспільства є те, що за підтримки Директорату з культури, культурної і природної спадщині Ради Європи Молдова стала повноправним членом проекту "Київська ініціатива для демократичного розвитку через культуру Вірменії, Азербайджану, Грузії, Молдови й України". Проект передбачає відновлення, розвиток і збереження культурної спадщини, захист довкілля, а також міське планування. Кінцевою метою цієї програми є залучення національних і міжнародних інвестицій, а також стимулювання майбутніх державних і приватних інвестицій в історичну та культурну інфраструктури. Реалізація даної програми може стати важливим чинником у подальшому розвитку туристичної індустрії Молдови. І подібних прикладів можна привести чимало.

Таким чином, не виникає сумнівів, що співпраця на рівні громадянського суспільства є досить ефективним інструментом розвитку взаємовигідного українсько-молдавського співробітництва та стабілізації внутрішньополітичної ситуації в Молдові. За умови, звичайно, що зовнішня політика України буде залишатися стабільною і передбачуваною.