dc-summit.info

история - политика - экономика

Пятница, 24 Ноября 2017

Последнее обновление в09:39:25

Вы здесь: Проекты Україна - Румунія - Молдова Проблема Придністров’я як політичний фактор регіону

Проблема Придністров’я як політичний фактор регіону

Чорногор Я.О., кандидат історичних наук

Нещодавно, у вересні 2010 р. у Тирасполі відсвяткували 20-ту річницю проголошення створення Придністровської Молдавської Республіки (ПМР). В ході святкування були проведені ряд урочистих заходів, а також військовий парад.

За ці роки ПМР змогла утримати незалежність, і своїм існуванням досить ускладнила політичну ситуацію в регіоні: збройний конфлікт з молдовською стороною, з подальшим його «замороженням», - привернув увагу не лише безпосередніх сусідів, але й таких великих міжнародних гравців як Росія, ЄС та США, а також ОБСЄ. Ситуація ускладнюється тим, що за 20 років ні найменшого прогресу у вирішенні конфлікту не відбулося і найближчим часом жодного реалістичного плану чи сценарію не прогнозується.

Історія проблеми

Придністровська Молдовська Республіка – невизнана держава на південному-сході Європи. Згідно з конституцією Молдови, територія Придністров'я є частиною Республіки Молдова, але фактично територія Придністров'я Кишиневом не контролюється (за винятком кількох сіл).

Площа Придністров'я становить 4163 кв. км, чисельність населення – бл. 530 тисяч жителів. Згідно з переписом 2004 р., етнічний склад Придністров'я: молдовани - 31,9%, росіяни - 30,3%, українці - 28,8% (близько 160 тисяч). При цьому 96 тисяч жителів Придністров`я мають українське громадянство, ще 120 тисяч жителів Придністров`я мають російське громадянство, а «60% власності належить російському капіталу», - сказав І.Смирнов.

Незадовго до розпаду СРСР, 2 вересня 1990 року, п'ять розташованих на лівому березі Дністра районів Молдови оголосили про створення Придністровської союзної республіки у складі СРСР, а потім - незалежної Придністровської Молдавської Республіки з центром у Тирасполі. Причиною для такого кроку стали заяви націоналістично настроєних радикалів з Народного фронту в Кишиневі про вихід Молдови з СРСР і можливості її приєднання до Румунії.

Влада Молдови спробували вирішити конфлікт, ввівши війська в невизнану республіку. У 1992 році в Придністров'ї почалися військові дії, що тривали кілька місяців. В результаті Придністров'я стало територією, непідконтрольною Кишиневу. Зараз там базуються спільні миротворчі сили у складі російського, молдавського і придністровського контингентів і військових спостерігачів з України.

Долю придністровської автономії члени міжнародного співтовариства обговорювали в ході декількох раундів переговорів на цю тему у форматі "5+2" за участю Молдови, Придністров'я, РФ, Україна і ОБСЄ. В якості спостерігачів на переговорах були присутні представники ЄС і США. Зрештою переговори зайшли в глухий кут. Переговори були перервані наприкінці лютого 2006 року, після того, як їх залишила молдавська делегація, звинувативши придністровських партнерів у непоступливості.

У 2008 році Росія докладала багато сил для відновлення діалогу між Кишиневом і Тирасполем. 11 квітня того року відбулася перша зустріч тодішнього президента Молдови Володимира Вороніна і лідера Придністров'я Ігоря Смирнова. У серпні 2008 року глава МЗС Росії Сергій Лавров висловив думку, що ні одна проблема не була так близька до врегулювання, як конфлікт у Придністров'ї. Міністр нагадав про "план Козака" 2003 р., до принципів якого, за його словами, готові повернутися конфліктуючі сторони.

Цей план передбачав перебудову Молдови в федерацію, а Придністров'я - в державне утворення у складі Федерації. План передбачав "розміщення на території майбутньої Федерації на перехідний період до повної демілітаризації держави, але не пізніше 2020 року, стабілізаційних миротворчих сил Російської Федерації чисельністю не більше 2000 чоловік, без важких військової техніки та озброєнь". Європейський Союз, ОБСЄ та Україною виступали гарантами цієї угоди.

Проте план викликав безпрецедентний скандал: після того, як лідери Придністров'я запропонували включити в план пункт про розміщення на території Молдови російського військового контингенту строком на 30 років, за день до підписання вже парафованого меморандуму президент Молдови Воронін відкинув "план Козака".

На зустрічі в березні 2009 року Воронін і Смирнов домовилися відновити регулярні контакти з метою відновити переговорний процес. Проте вже через чотири дні Смирнов відмовився продовжувати діалог з Вороніним з приводу статусу невизнаної республіки, посилаючись на кризу влади у Молдові.

Сучасний стан проблеми

Незалежність Придністровської Молдавської Республіки не визнана жодною країною-членом ООН. Лідер утворення Ігор Смирнов неодноразово висловлював надію на визнання Придністров'я Києвом і Москвою. "Визнання Росії, України та Білорусі для нас буде достатнім", - заявляв Смирнов.

Придністров'я готове до переговорів з Молдовою після обрання нового молдовського Президента, але буде вести переговірний процес із Кишиневом, з огляду на результати референдуму 2006 року, на якому абсолютна більшість громадян ПМР висловилося за незалежність Придністров'я і його подальше входження до складу Росії.

У спільній заяві Президентів щодо придністровського врегулювання, зробленій в травні 2010 року, йшлося, що РФ і Україна "виходять із необхідності вирішення придністровської проблеми виключно мирними політичними засобами". Медведєв і Янукович "підтвердили свою прихильність раніше досягнутим у переговорному процесі домовленостям, відзначили стабілізуючу роль нинішньої миротворчої операції в Придністров'ї і виявили намір сприяти відновленню переговорів".

Щодо цього виник скандал: 19 травня глава комітету Верховної Ради з закордонних справ Олег Білорус (фракція БЮТ) заявив, що в результаті "таємних угод" Президентів України й Росії Віктора Януковича й Дмитра Медведєва невизнана Придністровська республіка може ввійти до складу України, а Молдова повернеться в зону впливу Росії. Пізніше цю заяву спростувала заступник голови АП Ганна Герман.

Вантажний і пасажирський залізничний рух через Придністров'я було повністю зупинені 4 березня 2006 року, після введення владою України та Республіки Молдова нових правил проходження вантажів через молдавсько-український кордон, що передбачають обов'язкову наявність у придністровських товарів молдавського митного оформлення. Влада невизнаної республіки Придністров'я розцінила це спільне рішення як економічну блокаду Придністров'я і блокували залізничний рух через регіон.

Варто зазначити, що з 1 жовтня 2010 р. відновилося пасажирське сполучення між Одесою і Кишиневом, а також вантажні залізничні перевезення через територію Придністров'я, що передбачено тимчасовою угодою, підписаною у вересні 2010 р. главами адміністрацій залізниць Молдови, України та РФ.

Шляхи вирішення проблеми

Теоретично є чотири варіанти вирішення придністровської проблеми.

Перший, ПМР буде визнана світовою громадськістю як незалежна держава. Проте, це мало реальний варіант так як, за роки існування цього не сталося. Реально ПМР може визнати Росія та ряд самопроголошених республік. Але це лише ускладнить ситуацію, у Москви з'явиться ще одне проблемне питання у відносинах з ЄС та США, а Придністров'я так і залишиться невизнаною державою. Єдиною можливістю для Придністров’я утвердитися в якості визнаної держави є варіант, коли Республіка Молдова перестане існувати як держава.

Другий, приєднання Придністров'я до Молдови. На сьогодні це також малореально, так як на початку 1990-х між Кишиневом і Тирасполем стався збройний конфлікт. Повторення військових дій не допустять великі держави. Ситуація може змінитися, якщо в Молдові повністю буде відкинутий варіант інтеграції з Румунією, але це по-суті, буде означать, що вся Молдова повинна змінити свій державний лад за придністровським зразком. Тобто, повернутися в радянські часи. Але політичної сили, щоб реалізувати такий варіант в Молдові не має, та і її населення, особливо молодь, досить румунізовано.

Третій, приєднання Придністров'я до Росії. Не дивлячись на значну російську політичну, фінансову і військову допомогу – географічна віддаленість та реалії міжнародної системи роблять цей варіант важко здійсненим. Хоча в складі РФ знаходиться Калінінградська область, зі схожим географічним становищем. Але для приєднання Придністров'я до Росії потрібно дуже значні стратегічні переваги для РФ.

Четвертий, об'єднання з Україною. Цей варіант міг би бути найбільш безболісним, оскільки населення ПМР в етнічному і ментальному відношенні практично нічим не відрізняється від населення сусідніх південних областей України. Багато громадян невизнаної республіки і так мають українські паспорти і працюють в Україні. Але для його реалізації потрібна політична воля українського керівництва і реалізувати її лише необхідно не лише на регіональному рівні, а й на міжнародній арені. За весь період української державності діячів чи політичних сил здатних реалізувати такий варіант ще не було. Крім того, зрозуміло, що Румунія буде проти, а ЄС та НАТО не залишать її без підтримки.

В економічному плані приєднання ПМР може бути вигідним для будь якої країни. У Придністров'ї ще з часів СРСР збереглася металургія, машинобудування, а Молдовська і Дубосарська ГРЕС, незважаючи на політичні проблеми, значну частину виробленої енергії експортують до Румунії. На експорт йде і вироблений в республіці цемент, до того ж у Придністров'ї розташований завод Квінт, який випускає коньяк «Білий лелека».

Не можна ігнорувати чинник Румунії, яка виношує плани з поглинання Молдови (у Бухаресті румунів та молдаван вважають одним народом), а 25% молдован вже мають румунські паспорти.

Приєднання Молдови до Румунії можлива найближча перспектива. Молдовани румунізовані і прорумунські сили можуть з часом мати в парламенті конституційну більшість. При такому варіанті Молдова чи Румунія може відмовитися від Придністров'я. Альтернативою цього може стати військова операція румунських (або об’єднаних європейських) збройних сил, але лише за умови наявності відповідного мандата і спеціальних домовленостей з Росією, а «придністровське питання» просто стане «розмінною монетою» у великій міжнародній політиці.

Підтвердженням такого варіанту може слугувати реакції офіційного Бухаресту на можливі претензії України щодо ПМР. Румунія пригрозила ввести війська в прикордонні з Молдовою населені пункти і, як висловився румунський президент Траян Бесеску, "у разі необхідності готовий буде простягнути руку допомоги румунським братам у Кишиневі". "Якщо у Києва є претензії щодо повернення Придністров'я Україні, то при цьому там не повинні забувати про повернення Кишиневу Південної Бессарабії і Північної Буковини - територій, які колишня Українська РСР отримала після Другої світової війни, - заявив Бесеску. - Москва, а зараз і Київ намагаються створити на території, яка в кінці Другої світової війни повинна була бути повернута Румунії, псевдофедерацію з трьох політико-юридичних псевдосуб'єктіов. Але ми будемо всіляко протистояти російсько-українського плану ампутації Бессарабії ". Крім того, Румунія досі не визнала Молдову як суверенну країну і ухиляється від підписання договору про кордон між двома країнами. Зараз Бесеску знову підтвердив, що не бачить необхідності в такій угоді. А це означає, що Румунія не залишила намірів приєднати Молдову.

В любому випадку врегулювання придністровського конфлікту є своєрідним тестом для України, перевіркою на здатність і готовність діяти виходячи із власних інтересів і пріоритетів. Поки що Україна з цим тестом не справилася, видається, що українська політична еліта просто самоусунулася від вирішення «придністровського питання» і обмежилася загальними заявами – з певною надією, що «якось воно і саме вирішиться».

Як висновок, можна сказати, що при сучасній політичній регіональній та міжнародній ситуації вирішення «придністровського питання» не відбудеться. Але коли ситуація зміниться виграє та країна, яка буде готова до цих змін виходячи із власних інтересів і пріоритетів…