dc-summit.info

история - политика - экономика

Воскресенье, 30 Апреля 2017

Последнее обновление в09:39:25

Вы здесь: Проекты Україна - Румунія - Молдова Прогноз щодо зовнішньополітичних пріоритетів політичних сил у новому парламенті Республіки Молдова

Прогноз щодо зовнішньополітичних пріоритетів політичних сил у новому парламенті Республіки Молдова

Михайло Толстанов

Відповідно до оголошених даних ЦВК Молдови, до нового парламенту Республіки Молдови за результатами дострокових парламентських виборів в республіці 28 листопада 2010 року проходять чотири партії: Партія комуністів Республіки Молдова (ПКРМ), Ліберально-демократична партія (ЛДПМ), Демократична партія (ДПМ) та Ліберальна партія (ЛП).

Зовнішньополітичні орієнтири вищезазначених парламентських партій можна охарактеризувати наступним чином:

Партія комуністів Республіки Молдова, яка останні півтора року є представником опозиції в парламенті, упродовж перебування при владі вела вкрай неоднозначну зовнішню політику. З одного боку вона полягала у нагнітанні антирумунських настроїв всередині держави. Особливо виразно це проявилося під час заворушень у Кишиневі у квітні 2009 р., коли її лідер Президент Воронін ввів між Молдовою і Румунією візовий режим, а Посла Румунії у Молдові оголосив персоною нон-грата. З іншого боку, її проросійська орієнтація виглядала здебільшого декларативною та непереконливою. Адже, незважаючи на демонстративно «теплі» відносини з Кремлем, В. Воронін впродовж свого президентства успішно бойкотував російські ініціативи з врегулювання Придністровської проблеми (наприклад, у випадку з Меморандумом Козака).

Таким чином, можна зробити висновок, що у проведені зовнішньої політики ПКРМ сповідує політику багатовекторності. Тобто, на тлі парламентської коаліції – Альянсу «За європейську інтеграцію», ПКРМ виступає як проросійська політична сила. Водночас, враховуючи той факт, що комуністи втрачають підтримку як серед власних громадян, так і офіційної Росії вони стають більш відкритими до діалогу з тими міжнародними гравцями, які будуть готові надати їм необхідну підтримку.

Загалом, спостереження доводять, що найбільш суттєвою відмінністю між ПКРМ та парламентською коаліцією – Альянсом «За європейську інтеграцію» є лише те, що комуністи навіть на декларативному рівні не припускають відмови від нейтралітету Молдови та категорично заперечують її вступ до НАТО.

Решта новообраних партій у попередньому парламенті позиціонували себе опозицією до ПКРМ та створили парламентську коаліцію – альянс «За європейську інтеграцію», що дало їм змогу обрати спікера та сформувати уряд.

Зовнішньополітична направленість цих партій повністю відповідає позиції їхніх лідерів. У відповідності до цього вона виглядає наступним чином:

Ліберально-демократична партія у формуванні зовнішньої політики Молдови виходить з того, що Молдова має продовжувати зусилля на шляху європейської інтеграції, а також відновити добросусідські відносини з Румунією та Україною.

У відносинах з Європейським Союзом її лідер В. Філат вбачає пріоритетом забезпечення вільного руху осіб, товарів, коштів та послуг. У відповідності з такими амбітними завданнями МЗС Молдови розробило детальний план дій, який Молдова повинна виконати для інтеграції до ЄС. В основу документа покладено рекомендації європейських структур, оприлюднені 15 червня 2010 р. у Люксембурзі під час засідання Ради РМ – ЄС. План передбачає реформи системи правосуддя, прокуратури, забезпечення свободи ЗМІ, введення системи біометричних паспортів. Виконання плану має бути завершене до червня 2011 р.

Лідери Ліберально-демократичної партії також свідомі, що вибудовувати нову парадигму відносин з РФ вони зможуть лише за умови підтримки з боку західних партнерів (критичною в цьому контексті виглядає роль США). При цьому, В. Філат свідомий, що значна частина громадян Молдови внаслідок трудової міграції працює у Росії і відтак у відносинах з РФ неможливе загострення, а необхідний пошук прагматичного компромісу.

Серед іншого, В. Філат також припускає, що членство Молдови в НАТО прискорило б процес європейської інтеграції, а тезу про те, що нейтралітет сприяє врегулюванню Придністровської проблеми, вважає «не завжди доречною», спекулятивною.

Примітним є те, що у розпорядженні В. Філата є безпосередній інструмент – МЗС Республіки Молдови очолює Ю. Лянке – представник Ліберально-демократичної партії, якого цілком можна розглядати як впливову політичну фігуру у молдовському уряді, до якого він потрапив з посади віце-президента компанії ASCOM-Grоup, яка належить молдавському мільярдеру А. Статі (основою для накопичення капіталу став нафтобізнес у Туркменістані та Казахстані).

Зрештою, заслуговує на увагу і той факт, що напередодні чергових позачергових парламентських виборів у Молдові ЛДПМ пом’якшувала свою риторику у відносинах з РФ, вдаючись навіть до відвертої критики дій окремих членів Альянсу. Зокрема, індикатором цього стали коментарі Ю. Лянке щодо указу в.о. президента М. Гімпу від 24 червня 2010 р., в якому той оголосив 28 червня Днем радянської окупації, а також оприлюднив вимогу негайного виведення російських військ з території Молдови та компенсації Росією збитку, завданого Молдові в радянський період у розмірі $ 27,8 млрд. Ю. Лянке гостро відреагував на таке рішення в.о. президента, заявивши, що «указ навряд чи відповідає інтересам Молдови». Довідково: 28 червня 1940 р., в результаті вимоги СРСР, Королівська Румунія вивела свої війська і адміністрацію з Бессарабії, а регіон відійшов до Радянського Союзу. Пізніше, 2 серпня 1940 р., була утворена Молдавська РСР, до складу якої увійшли шість бессарабських повітів і шість районів з Лівого берега Дністра, що входили в тодішню Молдавську Автономну РСР.

Ліберальна партія у формуванні зовнішньої політики Молдови орієнтується на беззастережне членство Молдови у ЄС та НАТО. Серед планів партії – домогтися набуття Молдовою асоційованого членства у ЄС до 2013 р.

Віце-президент Ліберальної партії Д. Кіртоаке також наголошує на тому, що зовнішньополітичним завданням Молдови є налагодження добросусідських відносин з Україною та засуджує будь-яке нарощення антагонізму між Молдовою та Румунією.

Щодо відносин з Російською Федерацією, то в них Ліберальна партія не бачить жодного конструктивізму і звинувачує Москву, в тому, що РФ поводить себе з меншими державами зверхньо і навіть вдається до шантажу. Подолати цю проблему можна лише тоді, коли Молдова позбудеться стовідсоткової енергозалежності від РФ.

Членство в НАТО Д. Кіртоаке розглядає як пріоритет у зовнішній політиці Молдови та один зі шляхів прискорення врегулювання Придністровської проблеми. З його думкою погоджується і лідер партії – М. Гімпу, який до того ж позиціонує себе як «яструба № 1» у розбудові відносин з Російською Федерацією.

Характерними стала низка антиросійських демаршів Ліберальної партії. Скажімо, її лідер не лише підписав уже згаданий указ про 28 червня як день радянської окупації, але й виступав категорично проти участі молдовських військових у параді Перемоги у Москві 9 травня 2010 р. Лише після тривалих консультацій з лідерами інших сил Альянсу М. Гімпу погодився відправити до РФ молдовських військових та взяти участь у неформальних консультаціях глав держав СНД.

Заслуговує на увагу і той факт, що як і у випадку з Ліберально-демократичною партією, простежується зв’язок між лібералами та ASCOM-Grоup (серед засновників партії власник компанії А. Статі та один з її директорів А. Шалару, який наразі обіймає посаду міністра транспорту).

Демократична партія в Альянсі займала більш центристську та помірковану позицію. Лідери партії орієнтувалися на встановлення добросусідських відносин з Румунією та Україною. Пріоритетом демократичної партії є інтеграція до Європейського Союзу. Однак, при цьому, партія та її лідер М. Лупу наполягають на збереженні нейтрального статусу Молдови, заперечуючи перспективу членства в НАТО.

Обережною є позиція М. Лупу і щодо відносин Молдови з Румунією. Зокрема, лідер Демократичної партії вважає, що Румунія має обмежені можливості щодо сприяння інтеграції Молдови у ЄС, бо сама має характерні для Молдови проблеми корупції, уповільненого економічного розвитку тощо. В цьому контексті, в рамках Альянсу Демократична партія була, до певної міри, антагоністом Ліберальної партії. Понад те, Демократична партія позиціонувала себе як проросійська силу у Альянсі. Відомо, що між Демократичною партією та провладною російською партією «Єдиною Росією» підписано угоду про співпрацю, а самого М. Лупу за неофіційними даними консультують російські політтехнологи.

Досить цікавим є і той факт, що саме М. Лупу, принаймні на декларативному рівні, виступає у якості фаворита Кремля. Зокрема, у одному зі своїх інтерв’ю голова Ради Федерації Федеральних Зборів РФ С. Миронов заявив, що серед усіх кандидатів на посаду президента Молдови він добре знає лише М. Лупу і може сказати про нього, що той є великим патріотом Молдови. Подібними сигналами стали і тет-а-тет зустрічі з М. Лупу прем’єр-міністра РФ В. Путіна та спікера Держдуми Б. Гризлова.

Характерним стало і те, що віце-президента Демократичної партії О. Серебряну, який у партії займав більш радикальні пронатовські та антиросійські позиції було «відіслано у почесне заслання» – призначено Послом Республіки Молдова у Франції.

Враховуючи попередні результати нової виборчої парламентської кампанії і з урахуванням необхідності пошуків джерел фінансування нових політичних проектів, розклад зовнішньополітичних орієнтирів провідних політичних сил Молдови можна прогнозувати наступним чином:

Можна очікувати змін у зовнішньополітичних пріоритетах Ліберально-демократичної партії. Хоча з одного боку вона має достатні фінансові ресурси і динамічне зростання електоральної бази, з іншого боку, президентські амбіції В. Філата змушують його шукати порозуміння з Російською Федерацією з тим, аби частково охопити електоральну аудиторію свого найсерйознішого суперника М. Лупу. У цьому контексті слід очікувати, що політична сила В. Філата виступатиме за прагматизацію відносин з Російською Федерацією, нові ініціативи у російсько-молдавських відносинах тощо. Ліберально-демократична партія також, з високою вірогідністю відмовиться від пронатовських гасел. Вагомим аргументом для корекції зовнішньополітичних пріоритетів може стати і те, що в новому парламенті, де нинішній союзник ліберал-демократів – Ліберальна партія отримає менше голосів, В. Філату доведеться шукати підтримки більш поміркованих партнерів. Не виключено, що В. Філат навіть намагатиметься здобути голоси комуністів. Принаймні телеканали контрольовані Д. Патрічіу – румунським мільярдером та спонсором партії В. Філата, надають ПКРМ певну інформаційну підтримку.

Примітним також є те, що В. Філат прагнутиме встановленню теплих відносин з Казахстаном, оскільки саме там розміщені активи одного з донорів партії, яким є вже згаданий В. Статі – власник ASCOM-Grоup. Не меншу роль у розвитку відносин з Казахстаном грає й те, що іще один спонсор Ліберал-демократів І. Стурзу – акціонер компанії Rompetrol, контрольний пакет якої належить представникам казахському капіталу.

Стабільною залишатиметься позиція Демократичної партії М. Лупу. Після виходу з ПКРМ та вступу до Демократичної партії М. Лупу зайняв нішу поміркованої партії соціал-демократичного спрямування. При цьому він здобув не лише підтримку ліво-центристів, але й реформаторського крила у самій ПКРМ. За таких умов він зацікавлений у збереженні завойованих позицій та їх посилення завдяки підтримці Кремля. Це, у свою чергу виключає пронатовські чи антиросійські демарші. Проєвропейська риторика зберігатиметься для того, щоб вберегти власний електоральний потенціал у центристській ніші, а проросійська посилюватиметься для інтервенції на електоральне поле ПКРМ.

Не можна виключати, що на формування позицій цієї партії певним чином може впливати ASCOM-Grоup, оскільки дочка одного з лідерів партії – Думітру Дьякова – одружена з сином власника ASCOM-Grоup Г. Статі.

Ліберальна партія скоріше за все і надалі зберігатиме «яструбині позиції» у відносинах з Російською Федерацією, стоятиме на позиціях необхідності руху Молдови до Євросоюзу та НАТО. Така позиція обумовлена з одного боку безкомпромісністю М. Гімпу, а з іншого боку відносною фінансовою незалежністю політичної сили, що спирається на ресурси ASCOM-Grоup. Сприяти пом’якшенню політичної риторики зможе хіба що необхідність блокування з менш радикальними політичними силами. Найбільш вірогідно, що таке блокування у майбутньому зможе відбутися лише за зміни керівництва партії.

Що стосується Партії комуністів Республіки Молдова то її пріоритети у зовнішньополітичній сфері залишатимуться сталими: багатовекторність, проросійські сентименти на тлі руху до ЄС, нейтралітет.