dc-summit.info

история - политика - экономика

Пятница, 26 Мая 2017

Последнее обновление в09:39:25

Вы здесь: Проекты Україна - Румунія - Молдова Конкуренція офіційних Бухареста і Києва на молдовському напрямі на загальному тлі українсько–румунських двосторонніх відносин

Конкуренція офіційних Бухареста і Києва на молдовському напрямі на загальному тлі українсько–румунських двосторонніх відносин

Андрій скляр, співробітник Дипломатичної академії України при Міністерстві закордонних справ України

Міждержавні відносини по лінії Україна – Республіка Молодова – Румунія представляють собою складну і багатокомпонентну структуру взаємозв’язків, природа якої визначається низкою об’єктивних факторів: наявністю традиції історичних і культурних зв’язків між народами держав цього регіону Східної Європи, відновлення незалежності як важливий фактор прогресивних змін і всебічного розвитку країн-сусідів, подібність їх зовнішньополітичного курсу на європейську інтеграцію.

У цьому зв’язку, двосторонні відносини між Україною та Румунією мають низку характерних ознак, що обумовлюють як загальний контекст стосунків, так і дії обох країн на молдовському зовнішньополітичному векторі. Порядок денний міждержавних відносин сусідніх України і Румунії є досить насиченим. Водночас, на тлі активних суспільно-політичних, соціально-економічних та національно-культурних взаємин цих держав, окремі протиріччя з певних спірних питань накладають негативний відбиток на характер двостороннього співробітництва в цілому.

Серед подібних спірних питань варто виокремити, передусім, наступні: ситуація із забезпеченням прав національних меншин (в частині інспірування проблеми із наданням українцям румунського громадянства, а також неналежний рівень задоволення мовних/освітніх/інформаційних потреб української меншини в Румунії), забезпечення економічних інтересів держави (в частині реалізації проекту глибоководного суднового ходу в Дельті Дунаю), а також питання безпеки кордонів (серед останніх прикладів – спекуляції щодо приналежності острову Майкан у зв’язку із частковим корегуванням русла р.Дунай).

Досвід ведення дискусії між Україною та Румунією навколо пошуку компромісу щодо проблемних тем двосторонніх відносин засвідчив її непростий і подекуди непередбачуваний характер, в тому числі і з огляду на таке:

– цілеспрямованість дій Румунії на інтернаціоналізацію спірних питань, з метою уникнення його розгляду на двосторонньому рівні (такий підхід активно реалізується сусідньою державою, зокрема, в питанні відновлення Україною ГСХ ”Дунай–Чорне море” у рамках діяльності міжнародних інституцій, таких як ЄС або НАТО, членом яких, на відміну від Румунії, не є Україна);

– активний, ”наступальний” характер відстоювання Румунією власної позиції з дискусійних тем (проявляється, зокрема, у штучному нагнітанні напруги навколо теми забезпечення прав румунської національної меншини в Україні, а також тиражуванні некоректних даних щодо реальної кількості румунів, які проживають на території України та ”недостатності” дій України в цьому питанні);

– представлення Румунії у ролі ”постраждалої сторони” від тоталітарних режимів/зовнішньополітичного втручання в т.зв. ”новий період” всесвітньої історії, щодо якої має бути відновлена історична справедливість (використовується сусідньою державою при обговоренні питання кордонів, або в контексті реалізації політики спрямованої на інтенсифікацію надання румунського громадянства нерезидентам Румунії).

Звісно, такий підхід не сприяє створенню належної атмосфери при розгляді і вирішенні спірних питань порядку денного двосторонніх відносин. Однак наразі Україна продовжує вживати кроки спрямовані на забезпечення прагматичного, послідовного, а головним чином – взаємовигідного підходу у стосунках з Румунією. Відтак, основна увага зосереджена на виробленні взаємоприйнятних рішень щодо розв'язання згаданих спірних питань. Саме так можна коротко охарактеризувати офіційну позицію України щодо румунської сторони. Вона неодноразово підтверджувалась і зовнішньополітичним відомством нашої держави, яке наголошує на готовності до конструктивного і прозорого діалогу з Румунією. Втім, очевидно, що такої готовності з боку однієї з сторін двостороннього діалогу не завжди буває достатньо.

Тенденції та загальний контекст українсько-румунських відносин простежуються і стосовно практичного наповнення міждержавних зв’язків вказаних країн з Республікою Молдова (далі – РМ). Це, перш за все, стосується різних підходів щодо врегулювання актуальних питань їх взаємозв’язків з РМ.

На нинішньому етапі метою співпраці України з Р.М. є підтримання належного рівня політичного діалогу, вирішення низки питань безпекового, економічного, прикордонного характеру, а також забезпечення прав численної української меншини в цій державі. При цьому Україна виходить з необхідності проведення чіткої і зрозумілої політики, спрямованої на зміцнення партнерських відносин і пошук компромісу стосовно питань, вирішення яких ускладнюється об’єктивними факторами. Коротко розглянемо найбільш пріоритетні з них.

1. Придністровське врегулювання. Україна в якості гаранта і посередника в цьому питанні бере активну участь у консультаціях у форматі ”5+2” (ОБСЄ, РФ, Україна, Республіка Молдова, Придністровська Молдавська Республіка та ЄС і США). Серед останніх ініціатив нашої держави – проведення в м.Київ 16.11.2010 року неофіційних консультацій за участю всіх зацікавлених сторін з метою обговорення, зокрема, системи гарантій у переговорному процесі. При цьому, українська сторона докладає необхідних зусиль для вирішення цієї проблеми виключно мирними засобами, із збереженням суверенітету і територіальної цілісності РМ, а також наданням Придністров’ю особливого правового статусу.

2. Завершення демаркації українсько-молдовського державного кордону. Україна наголошує на необхідності завершення демаркації його центральної (придністровської) частини, а також узгодження позицій сторін з демаркації проблемних ділянок (зокрема, в районах н.п. Джурджулешть, Дністровського буферного гідровузла та інших окремих відрізків південної ділянки кордону). За словами Надзвичайного і Повноважного посла України в Республіці Молдова С.Пирожкова: ”Діалог на рівні Спільної українсько-молдовської демаркаційної комісії проходить дуже інтенсивно. Однак за радянських часів адміністративний кордон між УРСР та МРСР був умовним, і багато господарств та суміжних районів обох республік обмінювалися землями, вели спільну господарську діяльність. У цій ситуації рішення щодо визначення лінії кордону на місцевості має прийматися як на основі картографічних і землевпорядних матеріалів, так і з урахуванням інтересів мешканців регіону. Саме останній аспект вимагає від Комісії ретельного вивчення всіх матеріалів та пошуку компромісу”. Наразі проблема перебуває у стадії вирішення.

3. Захист прав української національної меншини. Забезпечення інтересів найчисельнішої меншини в РМ, (за даними останнього перепису населення, у 2004 р. українців налічувалося 282,4 тис. або 8,4% населення, а в Придністровському регіоні РМ - 178,2 тис. або 28,8% населення), є завданням перманентного характеру. 05.10.2010 року Верховна Рада України ратифікувала Угоду між Україною і Республікою Молдова про співробітництво у забезпеченні прав осіб, які належать до національних меншин (підписана 17.12.2009 р. в м.Кишинів). Угодою передбачено, що сторони здійснюватимуть співробітництво на основі рівності, взаємності та врахування інтересів обох держав у забезпеченні прав вільного розвитку національних меншин, які проживають на їхніх територіях. Практичному впровадженню запланованих завдань має сприяти Змішана міжурядова українсько-молдовська комісія з питань забезпечення прав національних меншин.

Діяльність дипломатичного корпусу України на молдовському зовнішньополітичному векторі продовжує будуватись з урахуванням необхідності належного і, по можливості, оперативного врегулювання існуючих делікатних або дискусійних питань. При цьому слід повторити, що наша держава надає перевагу саме рівноправному діалогу, як способу їх вирішення.

Якщо ж вести мову про можливі точки перетину інтересів України та Румунії у відносинах з РМ – можна відзначити різну інтенсивність зовнішньополітичних контактів, відмінність переліку пріоритетних питань, а також неспівмірність зусиль, що їх докладають обидві країни задля просування власних інтересів на цьому векторі.

Характеризуючи нинішній етап двосторонніх румунсько-молдовських відносин і позицію, яку намагається зайняти Румунія по відношенню до Р.М., напевно, найбільш прийнятним буде таке формулювання: ”шефство”. Офіційний Кишинів із ”розумінням” ставиться до такого формату кооперації, оскільки Румунія має лояльних партнерів в особі в.о. Президента Республіки Молдова М.Ґімпу (лідер Ліберальної партії РМ) та Прем’єр-міністра М.Філата (лідер Ліберально-демократичної партії РМ), які представляють правлячий ”Альянс за європейську інтеграцію” і конкретними кроками демонструють налаштованість на максимально тісний зв’язок із географічним сусідом.

З іншого боку, Президент Румунії Т.Басеску задав тональність цій темі, висловлюючись на підтримку правлячому альянсу. Так, в ході одного з інтерв’ю він підкреслив, що ”Румунія вживатиме всіх можливих дипломатичних зусиль для допомоги режиму, який нині знаходиться при владі в Республіці Молдова”. Такі заяви знайшли практичне втілення як через активізацію галузевої співпраці, так і оперативне врегулювання окремих застарілих питань.

Зокрема, 8 листопада ц.р. у м.Бухарест відбулося підписаня Договору про режим державного кордону, співпрацю та взаємодопомогу з прикордонних питань між Румунією та Республікою Молдова (з боку Румунії документ підписав Міністр закордонних справ Т.Баконскі, з боку РМ – Прем’єр-міністр В.Філат). За словами глави румунського зовнішньополітичного відомства ”укладення цього документу засвідчує, що обидві держави, які разом реалізують програму реформ і наближення Республіки Молдова до Європейського Союзу, здатні співпрацювати, досягаючи конкретних результатів”. При цьому він висловив сподівання, що РМ продовжить свій зовнішньополітичний курс і кордон між обома державами в майбутньому стане частиною системи внутрішніх кордонів ЄС.

Очільник Європейської Комісії Ж.-М.Баррозу особисто привітав укладення цього документу, продовживши низку сприятиливих дипломатичних сигналів, які впровдовж останнього часу надходили молдовській стороні з Брюсселю.

21 жовтня 2010 року Європарламент ухвалив Резолюцію щодо впроваджених реформ та розвитку Республіки Молдова, в якій відзначив суттєвий прогрес в контексті внутрішньодержавного реформування і консолідації демократичних інституцій, а також висловив сподівання, що РМ і надалі дотримуватиметься своїх зобов’язань в контексті стабільного євроінтеграційного курсу. Коментуючи прийняття резолюції, депутат Європарламенту від Румунії Є.Басеску зазначила: ”Керівництво ”Альянсу за європейську інтеграцію”, докладаючи особливі зусилля впродовж року, продемонструвало готовність розпочати процес політичних, економічних та інституційних реформ, ставши лідером в цьому питанні серед країн-учасниць ініціативи ”Східне партнерство”. Дочасні парламентські вибори є надзвичайно важливою ставкою для Республіки Молдова в контексті її європейського курсу. Поразка демократії на виборах буде і поразкою політики ЄС в цій державі”.

За результатами засідання Ради міністрів Європейського Союзу, яке відбулось 25 жовтня 2010 року в Люксембурзі було ухвалено низку рішень, в тому числі і щодо безвізових подорожей громадян Республіки Молдова до ЄС в довгостроковій перспективі. У цьому зв’язку Рада міністрів схвально оцінила прогрес двостороннього діалогу, розпочатого в червні поточного року, а також закликала Європейську Комісію підготувати проект відповідного плану дій. Очікується, що цей документ міститиме перелік необхідних умов, які має виконати Республіка Молдова до моменту встановлення безвізового режиму з ЄС.

Відтак, заяви Прем’єр-міністра Республіки Молдова В.Філата, зроблені ним 11.11.2010 року щодо значного прогресу держави у процесі проведення реформ і впровадження європейських стандартів, як і щодо наміру подати в 2011 році заявку на вступ до Євросоюзу, не стали несподіваними.

Вочевидь, подібний прогрес співробітництва по лінії ЄС – Республіка Молдова, включно з безпрецедентною фінансовою підтримкою останньої з боку Європейського союзу, є також і оцінкою відповідних зусиль Румунії. Для РМ сусідня Румунія є своєрідним ”провідником” на шляху наближення до ЄС, який, діючи у характерний спосіб, активно опрацьовує це питання серед держав-членів організації. У цьому зв’язку варто зазначити, що впродовж тривалого часу тональність відносин між Україною та Румунією також формувалась з огляду на членство румунської сторони в Євросоюзі та НАТО і, відповідно, очікувань щодо підтримки нею євроінтеграційних прагнень нашої держави.

На відміну від українського досвіду, для РМ подібні очікування знаходять конкретне практичне наповнення. Причиною цьому є в цілому лояльне ставлення молдовської сторони щодо позиції Румунії з окремих питань, яка, природньо, не сприймається Україною. Мова йде, в першу чергу, про політику надання офіційним Бухарестом громадянства для жителів сусідніх країн за спрощеною процедурою, а також темпи реалізації такого задуму. Якщо Україна, де подвійне громадянство заборонене законом, негативно ставиться до такої ініціативи і неодноразово порушувала дану тему на офіційному рівні, в тому числі і під час двосторонніх зустрічей, то РМ не має подібних застережень (а подвійне громадянство, як і в Румунії закріплено на законодавчому рівні).

В травні 2010 року було узгоджено питання заснування Національного агенства Румунії з питань громадянства задля спрощення надання румунського громадянства тим особам, які проживали на території Румунії до 1940 року, а також їх нащадкам до третього коліна, які втратили громадянство через незалежні від них обставини. За окремими оцінками наразі майже 120 тис. громадян РМ вже мають паспорти Румунії, які дозволяють їм безперешкодно пересуватися єврозоною, а ще понад 800 тис. осіб подали відповідні заяви. Однак, коментуючи факти негативного сприйняття в країнах ЄС чергової хвилі східноєвропейської трудової міграції, Т.Басеску виступив на захист ”нових громадян ЄС” зазначивши: ”Ми – один народ і цей народ має право на єдність та спільне майбутнє”.

Підсумовуючи, варто наголосити, що на на даному етапі РМ є найбільш лояльним партнером Румунії, який просувається у фарватері її зовнішньополітичних інтересів. В цій ситуації позиція України лишається незмінною і полягає в тому, що наша держава не намагається задовольнити власні зовнішньополітичні пріоритети ”за рахунок” третьої сторони.

У контексті відносин по лінії Київ – Кишинів – Бухарест Україна має продовжувати реалізацію власної зовнішньополітичної стратегії, яка спрямована на продовження конструктивної співпраці з усіх питань, які становлять взаємний інтерес. Щодо спірних питань, то їх розгляд, задля максимальної ефективності, має бути позбавлений емоційної складової.

”Передвиборчий” стан, в якому протягом останнього часу перебуває РМ, а відтак і відносна внутрішньополітична нестабільність, призводили до відтермінування вирішення найбільш чутливих питань українсько-молдовських відносин.

Саме тому, Україна має всі підстави розраховувати на предметний розгляд найбільш актуальних питань порядку денного двосторонніх відносин із офіційною владою Кишиніву, по завершенню позачергових парламентських виборів, які мають відбутись відповідно до загальноприйнятих демократичних стандартів.