dc-summit.info

история - политика - экономика

Пятница, 26 Мая 2017

Последнее обновление в09:39:25

Вы здесь: Мнения экспертов Іван Заєць: ваше бачення причин народних виступів на півдні та сході України, їх характеристика та можливі варіанти зняття ескалації конфлікту

Іван Заєць: ваше бачення причин народних виступів на півдні та сході України, їх характеристика та можливі варіанти зняття ескалації конфлікту

Іван Заєць: ваше бачення причин народних виступів на півдні та сході України, їх характеристика та можливі варіанти зняття ескалації конфлікту

Ваше бачення причин народних виступів на півдні та сході України, їх характеристика та можливі варіанти зняття ескалації конфлікту

Іван Заєць

Політичний і громадський діяч, народний депутат Верховної Ради України I-IV, VI скликань, двічі обіймав  посади міністра

У наявності кілька причин нинішнього загострення ситуації не тільки й не стільки в Україні скільки навколо неї. Перша і головна – це політика російської влади. Вона та її лідер Путін реалізують політику реваншу. Путін ніяк не може погодитися із тим, що Росія не є наддержавою, але він усвідомлює, що для досягнення цієї мети йому потрібна Україна з її людським й економічним потенціалом. Для Путіна не існує української державності, він хоче зламати статус-кво. І тому на східних кордонах наш сусід діє так, що він перетворився для України на ворога №1. Це – екзистенційний ворог, тобто він вирішує бути чи не бути українській нації, українській державі.

Поряд з тим існують ще й внутрішні причини. Річ у тім, що тривалий час наша центральна влада, особливо під час правління режиму Януковича, разом з місцевою владою в південних і східних регіонах, де насправді все вирішували олігархи, проводили політику за принципом: «Розділяй та володарюй». Населення в цих регіонах нацьковували проти україномовних людей, що живуть в центрі й на заході України. Український інтерес, на якому, власне й має базуватись наша держава, був відданий на відкуп олігархам і місцевим князькам. Роками у людей, що живуть на Донеччині, в Луганщині, виховувалась ненависть до жителів інших регіонів, і це була суцільна пропаганда.

Що ж до інших причин, то вони полягають перш за все у відсутності глибоких реформ, модернізації економіки, у занедбаності соціальної сфери. І це, звісно, тривало не лише в останні чотири роки. Адже у перші роки незалежності урядували вихідці з комуністичної еліти. Замість розвивати власну енергетику, нафтогазову галузь, вони робили наголос на відносинах з Росією. Тобто вони діяли не як представники незалежної держави.

Що ж до Донбасу, то там зіткнулися три групи інтересів. Перший – російський, який розглядає місцеве населення як гарматне м’ясо, другий – інтерес олігархів, які дбають перш за все про самозбагачення і хочуть утримувати це становище якнайдовше. Вони не говорять про розвиток громад на різних рівнях, починаючи від села і аж до міста. А саме там зусилля держави мають бути спрямовані на життя громадян. І є третій інтерес – загальноукраїнський, яки полягає у забезпеченні територіальної цілісності, стабілізації в регіонах, у реформах. Саме цьому  й був перважно присвячений Майдан. Він зосереджував увагу на новій якості влади, на реформах, на європейському виборі.

А нині рештки Партії регіонів і комуністи працюють на двох напрямах. Перший так чи інакше пов’язаний із зовнішнім вторгненням. Другий – це ставка Москви на регіональну еліту, яка підготує гуманітарну атаку на українців. Звідти йдуть пропозиції російської як другої державної мови, наступ в галузі культури тощо. Це, за тими планами, мало розірвати Україну зсередини, Коли не пройде сценарій військового вторгнення, то спрацює другий, розрахований на довшу перспективу. Слід сказати, що люди з Донеччини чи з Луганщини переймаються не федералізацією і навіть ні статусом російської мови, а виключно соціально-економічними проблемами. Так само, як і люди на заході чи на півночі країни. І люди на сході страждали від соціальної несправедливості більше, оскільки там володарювали або колишні комуністи, або представники мафіозних структур.

Якщо ж ми говоримо про російські інтереси, то не слід мати жодних ілюзій: всі терористи і сепаратисти надсилаються з Росії, антиукраїнські операції плануються з Кремля. Не треба забувати й про тих, хто завербований в Україні. І з усіма такими людьми можна говорити тільки мовою ультиматумів. Водночас є група людей, обдурені ворожою пропагандою. Вони стають живим щитом для озброєних сепаратистів. У світовій практиці це досить поширений метод прикриття терористів.

А що робити з олігархами та місцевими князьками? Їх так само треба попередити: шановні, ви дбаєте лише про підприємства, що розташовані на контрольованих вами територіями? Але ваше багатство перебуває також за кордоном. І якщо ви своєю політикою підбурювання доведете до великої крові, то все буде націоналізоване на всій території України. І ви не лише втратите власність, але й потрапите у тюрми.

На жаль, наша влада ще не завжди веде діалог з місцевими активістами, не використовує потенціал справжніх патріотів на місцях.

Насамкінець згадаємо про женевський меморандум. Чому Росія пішла на ці перемовини? По-перше, тому що російський сценарій поділу України на шматки зазнав поразки. Після анексії Криму були розрахунки на  повторення помилок нашої влади з Кримом, що українське суспільство вже деморалізоване включно зі збройними силами. Але легкої прогулянки не вийшло. Стало зрозуміло, що буде спротив всього українського загалу, який збагнув, що за державність треба боротися. А друга причина полягає в тому, що Захід також дозрів. Путін побачив, що коли він не піде на перемовини, то будуть санкції третього рівня. Тобто вони стосуватимуться всієї російської економіки. Але женевський меморандум не слід розглядати як щось таке для нас позитивне. Ці поступки з боку Росії все ж більш уявні. Йде промацування одне одного. Це схоже на боксерський двобій, коли в першому з дванадцяти  раундів йде промацування супротивника. Ми отримали документи з дуже обтічними формулюваннями, але ми можемо далі їх наповнювати своїми інтерпретаціями. І не лише словесно, але й дієво. До сепаратистів слід вживати суворі вимоги з вкрай обмеженими термінами їхнього виконання. Женевський меморандум буде для нас корисний, якщо ми працюватимемо швидко і вкладати в нього свою інтерпретацію для здійснення конкретних заходів.