Диванні парадокси

Печать
Рейтинг пользователей: / 1
ХудшийЛучший 
Нравится
Диванні парадокси

Зніму кімнату в самотньої бабусі. Раскольніков

Ті, кому за 20, уже не раз, мабуть, стикалися зі схожою проблемою: де знайти житло, особливо в Києві. Добре, якщо в тебе є родичі, які несподівано їдуть у тривале відрядження за кордон. Щастить же! Але таких везунчиків одиниці. Більшість оббиває пороги брокерських контор, обриває телефони господарів, вичитує оголошення на сайтах і все одно потерпає від невдачі.

Тим, хто встиг винайняти квартиру до початку минулорічного чемпіонату Євро-2012, неймовірно пощастило. Адже саме цьому футбольному святу ми і зараз завдячуємо упевненим зростанням цін на оренду житла. Багато орендодавців змусили своїх жильців звільнити апартаменти, аби підзаробити на приїжджих футбольних фанатах. Однак слід визнати, що невідомо, хто від цього виграв більше. Не всі фани були настільки багаті, щоб віддати ті шалені гроші, які у них запросили.   

Чого ж воно так важко орендувати житло в Києві? Може тому, що оренда в столиці користується більшою популярністю і попитом ніж деінде? Може тому, що на неї претендує одночасно велика кількість людей? Може тому, що завищені прагнення, занижені послуги і невідповідна реальність? З іншого боку, якщо зазирнути на сайти оренди нерухомості, то виявиться, що вони переповнені, пропозицій, хоч греблю гати, на всі смаки і вподобання. А все одно, якщо доходить до вибору, можна тижні витратити на пошуки і не досягти ніякого результату, виходить, в кожному чогось та не вистачає. Хто чи що винне у цьому? Що спотворює картину і змінює рівновагу ринку оренди?

Може, це наш, споживацький, перебірливий смак? Чим же ж ми керуємось при виборі квартири? На що ми звертаємо увагу насамперед, що оцінюємо? Це, звісно ж, стан ремонту, наявність меблів у квартирі, розміщення самого будинку, відстань до метро, наявність техніки для дому. Ось головні критерії вибору житла. Сумніваюся, що комусь припаде до душі кімнатка скраю Троєщини з трьома сусідами, надувними матрацами замість ліжок, дірявими вікнами, зручностями на дворі та ще й вартістю у «стопіцот» тисяч українських грошей. А з іншого боку не кожен потягне домівку в історичному районі міста з усіма можливими наворотами.

Не менш важливим є і вибір сусіда, адже орендувати квартиру собі самому – дороге задоволення для наших людей. Отримуючи середню заробітну плату 3000 гривень (за даними Державної служби статистики України), віддавати щомісяця за однокімнатну квартиру 3053 гривні, зможе далеко не кожен. Хіба що це буде надлюдина, яка може жити, не задовольняючи потреб у їжі, одязі, проїзді у транспорті, комунальних послугах. У столиці при середній зарплаті 3180 гривень за однокімнатну квартиру-«готельку» просять біля 4100. В регіонах же за подібні метри можна викласти менше 1400 грн. (Тернопільська область) або 1500-1600 гривень (Закарпаття, Івано-Франківщина, Кіровоградська, Чернігівська та Сумська області), але відповідно і заробітні плати у них нижчі (близько 2000-2400 гривень на місяць).

А може все-таки головною причиною підвищення орендних ставок став вагоме зростання попиту на житло, якому посприяли економічна стагнація, нестача робочих місць, що змусило непомірну кількість людей податись на заробітки у великі міста? У свою чергу ця масова робоча сила збільшила попит на дешеве житло, яке стрімко почало дорожчати. Український парадокс: зниження рівня життя може спричинити зростання вартості місця проживання.

Ще якось треба уберегтися від шахраїв. Певною мірою в цьому допоможе оренда квартир з договором, у якому мають бути зазначені і обов’язки орендаря, і права орендодавця. За такого розкладу всі будуть  спокійними: власник може не турбуватися за майно, квартиронаймач – за передчасне виселення чи неправомірне підвищення ціни.

Шукати винного треба в тінізації нашої економіки, корупції і всіляким іншим негативам української дійсності. Саме через зарплату у конвертах ми маємо настільки вражаючий дисбаланс між заробітками і витратами на житло. Розвинений світ дотримується правил паритету в цьому питанні: кожному по силах, кожному за можливостями.

За статистикою в Москві орендується тільки близько 10 % квартир, оскільки більшість приїжджих віддає перевагу готельним номерам, які своїми комфортними умовами переважають зручність квартир. Разом з тим, як і в Києві, найбільшим попитом користуються однокімнатні квартири неподалік від метро та МКАД. Вони невеликі, з необхідними дешевими меблями і побутовою технікою. В середньому за місяць москвичі віддають за такі апартаменти від 20 до 25 000 рублів (від 4800 до 6000 гривень). Ціна зростає, якщо в квартирі працює телефон, аж на дві тисячі (485 гривень). Українські стаціонарні «барабани», здається, набагато дешевші, разів у 10, я б сказала. Дорожчі квартири у сусідів і в історичних та центральних районах. За зручну інфраструктуру, престижність, будівництво вищого класу, гарні дорогі меблі, якісну дорогу техніку треба викласти зі своєї кишені від 45 до 60 тисяч рублів (11 – 14 500 гривень), у Києві ж такі місця коштують від 7 до 10 тисяч гривень. Однак ці квартири у центрі знімають переважно самі москвичі або працівники іноземних фірм.

Тепер мандруймо на захід. У Польщі орендувати квартиру не набагато дешевше, ніж у нашій країні, проте якість умов проживання нам навіть не снилась. Апартаменти здаються повністю умебльованими й обладнаними необхідною побутовою технікою і на ціну це аж ніяк не впливає. Однокімнатну квартиру за 700 злотих (1672 гривні) можна винайняти у провінційних містах, але не в жодному великому, не кажучи вже про Варшаву, де ця сума заледве складає половину вартості. У столиці колишньої Речі Посполитої оренда однокімнатної квартири коливається від 1240 злотих до 1870 (приблизно 3000-4500 гривень) при мінімальній зарплаті в 1500 злотих (3583 гривні). Їхній розклад дуже схожий до нашого, тому і в них теж популярний спосіб найму двокімнатної квартири на чотирьох, бо тоді можна жити за 600 злотих у місяць (1430 гривень). Але не забуваймо статистичну похибку: мінімальна зарплата у Варшаві приблизно дорівнює середній у Києві, а це суттєва різниця не на користь киян.

А як щодо Лондона, одного з найбільш відвідуваних міст світу? Туристи тут рідко зупиняються в готелях, віддаючи перевагу орендованим квартирам через більший простір, свободу дій, окрему кухню, ціни тощо. Вибір житла у столиці Англії вражає: і студії в таунхаусах, і квартири в обслуговуваних житлових комплексах, і особняки з критими басейнами, і пентхауси з видом на Темзу, і лофти в колишніх промислових будівлях. Проте дуже важко знайти бодай щось на першому поверсі, який користується надзвичайною популярністю у самих мешканців міста, чого не скажеш про нас. У Лондоні майже немає знижок на оренду з причини жвавості ринку нерухомості. 

Для такого розмаїття варіантів і ціни відповідні. Слід зазначити, що найпоширенішим типом оренди в Лондоні є довгострокова (від шести місяців), короткострокова оренда (мінімальний термін – тиждень) зустрічається рідко, мабуть тому, що вона на 20-30 % дорожча за довгострокову. По-різному вноситься і плата: якщо житло орендується на короткий строк, авансом вноситься сума за весь час проживання, якщо ж на довгий – сплачується депозит розміром у місячну плату.

Найдешевше в Лондоні коштує оренда квартир з однією спальнею та квартир-студіо – від 100 фунтів стерлінгів (1212 гривень) за тиждень, У місяць це обходиться сумою близько 400 фунтів. За таку ж саму суму, але за тиждень, обійдеться квартира в центрі міста: тоді ви отримуєте не просто квадратні метри, придатні для житла, а й цілий пакет послуг обслуговування: прибирання, приготування сніданку, прання білизни і цілодобовий консьєрж-сервіс. І це з мінімальною зарплатою британця приблизно у 1000 фунтів!

Можна і далі продовжувати нашу «девелоперську» розвідку: безумовно можна знайти столиці як дешевші, так і дорожчі Києва. Ще у 2009 р. швейцарський банк UBS провів дослідження «Ціни і заробітки», за результатами якого Київ було визнано містом з найдешевшою у світі орендою. Банк переконував, що середня ціна оренди в столиці складає 220 доларів на місяць. Стільки ж платять іноземці за оренду квартири в Каїрі. Дешевше знімати житло тільки в перуанській Лімі – 160 доларів. Ціни привабливі, місце в рейтингу – завидне, але щось не так. Нагадаю – у 2009 р. курс гривні до долара був приблизно 8 до 1. Щось я не пригадую, щоб 3 роки тому можна було знайти в Києві квартиру за 1700 грн. Кімнату – так, але повноцінну квартиру – в жодному разі. Не варто звинувачувати банк у некомпетентності дослідження – швидше, українські «імпортери» новин вирішили трішки прикрасити дійсність. От тільки неприємний осад залишається: в Києві на одного шукача житла припадає 6-7 пропозицій, а підібрати варіант за співвідношенням «зарплата-квартплата» дуже важко. Так і живемо, а хотілося б краще.

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить